Батьківська єдність в подружжі дарує життя людині

У частині "Безкорисливий дар самого себе" "Листа до сімей" святий Йоан Павло ІІ нагадує слова Другого Ватиканського Собору, про глибоку правду нашого життя, а саме, що можливість віднайти себе виникає через безкорисливе дарування самого себе іншим. Людина покликана жити в любові. У свою чергу, любов - це дарування і приймання дару, її не можна купити чи продати, а лише взаємно обдаровувати.

Нерозривність подружжя випливає з самої суті дару любові. У цьому взаємному обдаруванні, особи для особи, виявляється шлюбний характер любові, коли чоловік і жінка складають подружню присягу. Жертва чоловіка і жінки в подружжі є подібною до здійснення жертви Ісуса Христа в Євхаристії. Якщо в подружжі немає любові - воно порожнє, а отже не має змісту. Єдність осіб, що збудована на дарі безкорисливої любові, стає батьківською єдністю - подружжя дає життя дитині, новій людині.

Процес від зачаття до народження служить для створення відповідного простору, у якому нова людина з'являється як дар для родини. Дитина з самого початку є даром, бо по-інакшому не можна визначити цю беззахисну істоту, повністю залежну від батьків, повністю їм довірену. Новонароджена людина віддає себе повністю батькам через сам факт свого існування.

Отець Роман Казьмєрчак