Блаженна людина - щаслива людина

«Через природу первородного гріха людина стала схильна до зла і помилок, вона поділена сама в собі, і все життя стає особистою боротьбою із суспільством» (із Конституції II Ватиканського Собору «Gaudium et Spes» — лат. «Радість і надія»).

Людина сотворена для того, щоб роздумувати над законами, які встановив Бог Отець. Ми отримали від Бога свободу волі, яка часто може стати небезпекою втрати Божої дороги, якщо шукати лише приємного для себе. Світ може пропонувати різні ідеології «щастя», які не мають Божих законів за основу і не приносять правдивого життя в радості. Для того щоб не бути обманутими у світі, Господь дарує нам розпізнання духів як дар.

Той, хто вірує в Христа, стає сином Божим. Це всиновлення перетворює людину, роблячи її здатною чинити добро. Моральне життя, що дозріло в благодаті, розцвітає у вічне життя в небесній славі. Ми покликані до блаженства. Блаженства містяться в центрі проповіді Ісуса (Мт. 5:3–11) і виконують обітниці щодо Царства Небесного.

«Блаженна людина — та, яка себе розуміє і знає, що дає радість і щастя собі і тим, кого Бог посилає до нас. Така людина знає своє місце у світі і не має жодних претензій до Бога, що народилася не в тому часі чи місці. Блаженна людина бачить тих, які страждають через обман диявола, і бачить, що причиною є лише те, що ніхто не дав їм пізнання Бога таким, яким Він є. Блаженна людина почувається щасливою, коли може спілкуватися з іншими і, маючи можливість, проявляти вдячність, яку Бог дарує», — пояснює значення блаженства і його пізнання о. Міхал Бранкевич.