"Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне" (Мт 5, 3)

Створено: 2018-09-19

Сестра Дам'яна Галущак зі згромадження Пресвятої родини УГКЦ висвітлює тему першого блаженства: "Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне"

Премудрий Соломон, пише: Надійся на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на власний розум. Це й значить бути убогим духом, тобто повністю довіритися Господу й не довіряти собі.

Блаженний той, хто спроможний щиро висповідати: моя сила незначна, мій розум немічний, воля моя нестійка. Господи, допоможи мені!

Убогий духом — це той святий, котрий може вслід за апостолом сказати: я не знаю нічого, крім Христа.

Убогий духом — це той вчений, який, подібно до Ньютона, визнає, що його незнання нескінченно більші за його знання.

Убогий духом — це той багатій, який разом з багатим Йовом говорить: нагим я прийшов у цей світ, нагим і відійду з нього.

10 років Комісії душпатирства молоді. "Ми маємо багато ідей, щодо комунікації з молоддю та можливості їх реалізації", - єпископ Ян Собіло

"В дієцезіях, де є активні душпастирі молоді, відбуваються численні зустрічі та паломництва - народжується більше покликань. Беручи участь у житті Церкви молоді люди залучаються до служіння і так з'являються нові ідеї, які передаються Комісії для реалізації та залучення", - єпископ-помічник Харківсько Запорізької дієцезії, Голова Комісії душпатсирства молоді, Ян Собіло.

2024-11-15

"Єпископ Броніслав був мотиватором відродження монашого францисканського життя в Україні", - бр. Андрій Немченко

Брат менший, францисканець Андрій Немченко в програмі "У Ваших намірах" розповідає, чим запам'ятався блаженної пам'яті єпископ Броніслав Бернацький. Отець Андрій з єпископом знайомі давно, адже народилися в одній місцевості, потім перебували в одному ордені. "Єпископ з вигляду був серйозним і суворим, однак, перебуваючи з підлітками, часто сміявся", - згадує о. Андрій.

2024-11-14

“Де панує темрява, біль і смерть, там дуже гарно видно світло”, - Марія Томишинець про відвідування поранених

На передачу “У Ваших намірах” завітали незвичайні гості - дві рідні сестри Марія і Василина Томишинець. Більше десяти років вони невтомно відвідують поранених захисників, які перебувають на лікуванні у госпіталях Києва та Ірпеня.