Люди можуть заперечувати існування Бога, насміхатися з віри або відкидати Його закони. Проте це не здатне зменшити Божу велич. Сонце не перестає світити через те, що хтось заплющив очі. Так само Божа слава не залежить від людського визнання. У програмі мову веде редакторка та ведуча Тернопільської студії Наталя Галущак.
«Я Господь, це — Моє Ім’я, і слави Моєї не дам іншому» (Ісаї 42:8).
Бог не потребує людського схвалення, адже Його велич є вічною та абсолютною.
Навіть коли здається, що зло перемагає.
Історія знає багато випадків, коли Божий народ зазнавав переслідувань, а нечестиві тимчасово торжествували. Однак жодна сила не змогла зруйнувати Божий задум.
Найяскравішим прикладом є розп’яття Ісуса Христа. Для багатьох це виглядало як приниження і поразка. Але саме через хрест Бог звершив спасіння людства. Те, що люди вважали ганьбою, стало найбільшим виявом Божої слави та любові.
У Святому Письмі неодноразово показано, що Бог дбає про честь Свого Імені. Коли люди або народи підносилися у гордості та зневажали Його, Господь у свій час показував, що Він єдиний Володар над усім.
Не тому, що Бог образливий чи самолюбний, а тому, що Його слава пов’язана з правдою. Приниження Бога означало б перемогу брехні над істиною, а це неможливо.
Якщо Бог ніколи не буде принижений, то Його діти можуть довіряти Йому навіть у часи випробувань. Коли здається, що правда програє, а зло тріумфує, потрібно пам’ятати: Божа перемога може бути відкладена в часі, але вона ніколи не буде скасована.
Віра не ґрунтується на тому, що ми бачимо сьогодні, а на тому, ким є Бог. А Він залишається Тим самим учора, сьогодні і навіки.
Бога можуть відкидати, зневажати або висміювати, але Його не можна принизити в істинному значенні цього слова. Його влада не зменшується, Його святість не тьмяніє, Його слава не згасає. Зрештою кожна неправда буде викрита, а Божа велич стане очевидною для всього творіння. Саме тому християнин може з упевненістю сказати: Бог ніколи не буде принижений, бо Він є вічний Цар слави.
Монах зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отець Василь Іванів: життя під пануванням Ісуса Христа — одна з центральних тем у богослов’ї апостола Павла. Для Павла прийняття Христа як Господа (грец. Kyrios) — це не просто зміна релігійних поглядів, а фундаментальна зміна громадянства, підпорядкованості та самої природи людини.
Христос обирає зрадника (Петра) і гонителя (Павла) не за їхні гріхи, а попри них, бачачи їхній прихований потенціал і здатність до щирого каяття. У програмі говоримо з отцем Василієм Іванівим, згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ.
Про постать митрополита Андрея Шептицького та духовно-моральне виховання людини у сучасному світі говоримо у програмі з отцем Теодором Дутчаком, ЧСВВ УГКЦ.
Образ Найсолодшого Серця Господа Ісуса Христа займає особливе місце в християнській духовності. Серце в біблійній традиції означає центр особистості, джерело любові, милосердя, думок і намірів. Коли Церква вшановує Серце Ісуса, вона поклоняється не лише фізичному серцю Спасителя, а насамперед Його безмежній любові до людства. У програмі говоримо про Найсолодше Серце Господнє з отцем Василієм Іванівим, ЗНІ УГКЦ.
«Святеє святим!». У відповідь народ співає: «Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос…». Цим Церква нагадує, що Святі Дари — Тіло і Кров Христові — є найбільшою святинею, до якої потрібно приступати з вірою, покаянням і благоговінням.
Заклик «Будьмо уважні!» означає не просто фізичну зосередженість, а внутрішню пильність, зібраність душі, готовність почути Бога і відкрити Йому своє серце. У програмі тему розкриває монах згромадження Найсвятішого Ізбавителя отець Василь Іванів, УГКЦ.