Люди можуть заперечувати існування Бога, насміхатися з віри або відкидати Його закони. Проте це не здатне зменшити Божу велич. Сонце не перестає світити через те, що хтось заплющив очі. Так само Божа слава не залежить від людського визнання. У програмі мову веде редакторка та ведуча Тернопільської студії Наталя Галущак.
«Я Господь, це — Моє Ім’я, і слави Моєї не дам іншому» (Ісаї 42:8).
Бог не потребує людського схвалення, адже Його велич є вічною та абсолютною.
Навіть коли здається, що зло перемагає.
Історія знає багато випадків, коли Божий народ зазнавав переслідувань, а нечестиві тимчасово торжествували. Однак жодна сила не змогла зруйнувати Божий задум.
Найяскравішим прикладом є розп’яття Ісуса Христа. Для багатьох це виглядало як приниження і поразка. Але саме через хрест Бог звершив спасіння людства. Те, що люди вважали ганьбою, стало найбільшим виявом Божої слави та любові.
У Святому Письмі неодноразово показано, що Бог дбає про честь Свого Імені. Коли люди або народи підносилися у гордості та зневажали Його, Господь у свій час показував, що Він єдиний Володар над усім.
Не тому, що Бог образливий чи самолюбний, а тому, що Його слава пов’язана з правдою. Приниження Бога означало б перемогу брехні над істиною, а це неможливо.
Якщо Бог ніколи не буде принижений, то Його діти можуть довіряти Йому навіть у часи випробувань. Коли здається, що правда програє, а зло тріумфує, потрібно пам’ятати: Божа перемога може бути відкладена в часі, але вона ніколи не буде скасована.
Віра не ґрунтується на тому, що ми бачимо сьогодні, а на тому, ким є Бог. А Він залишається Тим самим учора, сьогодні і навіки.
Бога можуть відкидати, зневажати або висміювати, але Його не можна принизити в істинному значенні цього слова. Його влада не зменшується, Його святість не тьмяніє, Його слава не згасає. Зрештою кожна неправда буде викрита, а Божа велич стане очевидною для всього творіння. Саме тому християнин може з упевненістю сказати: Бог ніколи не буде принижений, бо Він є вічний Цар слави.
"... Бог навідався до свого народу» походить із Євангелія від Луки 7:16. Ці слова вигукнув переляканий і водночас виповнений радістю натовп у місті Наїн, коли Ісус Христос здійснив одне з найзворушливіших див — воскресив єдиного сина бідної вдови.
Ця фраза є глибокою, як з богословської, так і з духовно-історичної точки зору. У програмі тематику розкриває монах згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отець Василь Іванів.
Господь завжди торкається найглибших питань віри, людських зусиль і Божого Промислу. Ця тема розкриває думку про те, що людина не залишається наодинці зі своїми турботами й навіть у повсякденних справах може відчувати Божу підтримку. У програмі про це розповідає редакторка Тернопільської студії Наталя Галущак.
«Любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого» — є одними з найскладніших для сприйняття та виконання в усьому християнському вченні. Вони кидають виклик базовим людським інстинктам: самозахисту, справедливості та прагненню до взаємності, говоримо у програмі з монахом згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ отцем Василієм Іванівим
«Не бійся, віднині будеш ловити людей» (Євангеліє від Луки 5:10) — один із найважливіших переломних моментів у Новому Заповіті. Ці слова знаменують момент, коли звичайний галілейський рибалка Симон (Петро) отримує нове покликання й стає апостолом. У програмі розкриваємо цю тему разом із монахом згромадження Найсвятішого Ізбавителя УГКЦ, отцем Василієм Іванівим.
Християнство декларує найвищі моральні стандарти — любов до ворогів, прощення, самопожертву та відсутність осуду. Коли людина ідентифікує себе з цими ідеалами, оточуючі підсвідомо очікують від неї майже ідеальної поведінки. Будь-яка помилка, вияв грубості чи байдужості з боку християнина сприймається значно гостріше, ніж аналогічний вчинок від людини, яка не декларує високих моральних цінностей. У програмі розкриваємо тему з монахом згромадження Найсвятішого Ізбавителя отцем Василієм Іванівим.