Брат Павло ЛЯСОЦЬКИЙ: "Хотів покінчити життя самогубством. Мене врятувала Неокатехуменальна спільнота. Відтоді я зрозумів: думати, що віриш в Бога і реально в Нього вірити - ВЕЛИКА різниця!"

- Був період в моєму служінні, коли я влюбився в жінку.- Розповідає брат Павло.- Я зрозумів, що не можу бути ані священиком, ані монахом, ані чоловіком тієї жінки, бо дякувати Богу, вона тікала від мене і не хотіла бути зі мною. Я був на роздоріжжі. Мене почали відвідувати думки про самогубство.

Стало очевидним: моє християнство є ніяким. Я запитав нашого тодішнього настоятеля - отця Юстина Русина,- що мені робити?- Він відповів,- маєш йти до Неокатехуменальної спільноти,- я відповів, що мені цього не потрібно, бо я і так знаю, що таке віра.-Раз так,-сказав отець Юстин.- То я тобі НАКАЗУЮ туди йти, бо я є твоїм настоятелем, і ти маєш мене слухати...

Завдяки тим катехезам, Бог відкрив мені очі і вуха, сказавши мені: "Я покликав тебе бути добрим християнином, капуцином. Я хочу, щоб ти мене кохав так, як я кохаю тебе, щоб ти був другим хрестом, але ти в це не віриш. В Мене не віриш. Тому я дам тобі цю віру ЗАДАРМА, на дуже довгій дорозі катехуменату, якого ти ніколи не мав. Бо тебе хрестили без катехуменату, і пізніше тобі його ніхто не дав".