Як не просто мріяти, але й діяти? Яким чином перетворити абстрактну мрію в побудову конкретного плану?
Коли ми говоримо про побудову мосту між мрією та ціллю варто пригадати Васісуалія Лоханкіна, великого діяча революції, описаного в книзі Ільфа і Петрова «Золоте теля». Ця людина мріяла про велике, але жодним чином не могла зрушити з місця і зробити щось. Для тих людей, які можуть зануритися в мріяння під час довгої дороги з роботи додому та навпаки, коли, засинаючи в переповненому вагоні метро, ви мрієте про щось велике і неосяжне, присвячується. Варто задуматися: а про що ви мрієте, а куди ведуть ваші мрії? Можливо це перетравлення на холостих оборотах чогось нездійсненного. Чи виокремлюєте ви поняття «мрія» та «ціль»? Ось саме цим питанням присвячений нинішній випуск передачі «Школа лідерства» з отцем Олегом Кондратюком.
Для того, щоб побудувати міст між мрією та ціллю ми маємо західне менеджерське поняття, інструментарій - SMART. Це абревіатура. Кожна перша літера означає такі характеристики цілі як конкретність (S – specific); вимірювальність (Measurable); досяжність (Attainable); доцільність (Relevant); обмеженість в часі (Time-bound)
Поговоримо про кожний елемент SMART.
Отож, конкретність: часто, коли людина про щось мріє, про щось думає, як вже наводили в прикладі раніше – у вагоні метро, ми можемо зауважити, що постійно відбувається рефрен однієї і тієї самої думки, без заглиблення, поверхнево. Скажімо грубо: товчіння води в ступі. Чому мозок людини не може заглибитися глибше в процес думання. Тому, що йому на це не дали час і можливості.
Візміть олівець і зошит - подумайте про свої цілі, про свою мету і ви побачите, що насправді – думок небагато, але коли вони є, фіксація їх в зошиті дає нам можливість заглибитися у ці думки, піти далі. До того ж, просто мріяти можна годинами, і цей процес захоплюючий, але коли ви почнете записувати, то зіткнетеся, немає що записати, думки поверехневі, вони не відповідають моєму характеру, моїй реальності. Абищо записувати безсенсово, тому ви починаєте вже думати серйозніше. Ви почнете ворушути свою думку і поверхневий процес думання або мріяння вас більше не влаштуватиме.
До того ж фіксацію думки на папері, варто робити в спосіб конкретний. Описуючи свою ціль, наприклад, «служити Богові», опишіть як саме ви хочете служити, в чому ваше покликання служіння. І чим конкретніше буде описана мрія, бажання, ціль, прагнення, тим легше вам буде іти до такої цілі. Тобто конкретизуючи ціль максимально, ви користуєтеся точнішим компасом. Для того, щоб не збитися в дорозі, треба постійно звертатися до цього компасу вашої цілі, тобто звертатися до зошита, де ви описали своє бажання, точніше мету, а якщо ціль не описана, то компаса немає.
Ціль має бути вимірювальною. Наприклад, ціль «євангелізувати» досить неконкретна: скільки людей ви хочете привести до Бога, скільком людям дати листівку із запрошенням, скільки людей має прийти на євангелізаційний курс, скільки людей має пройти катехизи, як наслідок моєї євангелізації.
Зараз ми говоримо про духовну ціль, але так само, це стосується речей матеріальних. Якщо ми поставили собі ціль здобути роботу, то вимірювальностю може слугувати очікувана зарплатня. Дуже часто ми губимося в досягненні своєї мети, не маючи конкретних прогнозованих результатів. Або перетворюємо процес досягнення цілі в «дроблення чогось важливого» без погляду на результат. І замислитися над вимірювальністю своєї цілі нам заважає страх виявити правду, що так насправді я дуже далекий від цілі і взагалі існую в просторі поза метою і всякою націленістю.
Мета має бути досяжною. Тут не треба бути інфантильним мрійником і ставити «заоблачні» цілі, оскільки мозок на підсвідомому рівні говорить: «
Це не серйозно, не варто перейматися, що ти не досяг цілі, її в принципі досягти неможливо». Інший наслідок постановки завідомо нереальної мети – це постійне незадоволення собою: «Знову мені нічого не виходить».
Однак мета не має бути дуже легкою, вона не має лежати під боком. Це самообман і небажання боротися. Відомий вислів: «Якщо ставиш надзвичайно велику мету – досягаєш великої, якщо ставиш велику мету – досягаєш середньої і так далі». Тому цілі треба ставити так, щоби їх було цікаво досягати.
Доцільність і обґрунтованість – іншими словами мова також іде про реалістичність, потрібність. Постановка і досягнення цілі займають багато часу, тому зважайте, куди ви будете прямувати, поставивши ту чи іншу мету.
Цілі мають бути обмеженими в часі. Насправді це дуже важливий пункт, незважаючи на те, що останній. Національний спосіб мислення – з понеділка почну. І звичайно в понеділок з’являються непереборні обставини, які заважають мені розпочати справу в понеділок. Наприклад, ви почули на проповіді, що треба читати Біблію. І це вас так надихнуло, що вирішили: все, з понеділка щодня буду читати. Понеділок прийшов – встали пізно, потім робочий день, а потім важливі домашні справи. І так далі… Знайоме?
Але існує не менш важливий бік цієї ж проблеми. Ми ставимо цілі, але не проговорюємо, коли ми хочемо їх досягти. В такому випадку ціль не буде досягнена. Ви скажете: «Але ж не можемо точно знати, це Божа воля або відсутність її, ми не можемо всього знати». Так, не можемо, але обмеження цілі в часі створює додатковий позитивний стрес: наближається дата досягнення цілі – а що я зробив, які кроки вже пройдені.
Приємного осягання Божих цілей у вашому житті разом зі «Школою лідерства» отця Олега Кондратюка.