«Це національна трагедія нездатність організуватися, згуртувати свої сили перед сильним ворогом, який тоді був не настільки сильним і можна було відбитися…» Олександр Іщук

«... В березні 1917 року демонстрації були велелюдними, на них виходили десятки тисяч людей, ці демонстрації були і в Києві і в Севастополі... Але через рік люди побачили, як керують соціалісти в Центральній Раді і були розчаровані ... Це національна трагедія, нездатність організуватися, нездатність згуртувати свої сили перед сильним ворогом, який тоді був не настільки сильним і можна було відбитися. Як відбились на приклад Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія ,які не втратили незалежність. Це для нас урок, що треба не роз’єднуватись… Розчарування було настільки значним, що влада мінялась в Україні десятки разів протягом кількох місяців: то більшовики, то націоналісти, то білі. Через це страждали люди, але частково вони самі були винні у тому, що зайняли таку пасивну позицію...».