"Яку релігію я сповідую? Про що вона? В якого Бога я вірю?" - запрошує нас бути свідомими християнами у розумній істинній релігії о. Андрій Пальчик, настоятель громади Матері Божої Чудотворного Медальйона у м.Мерефа Харківської області.
Ми, християни, маємо вміти пояснити, обґрунтувати нашу віру. Різниця між забобонною релігією і християнською полягає в тому, що християнство є розумною, раціональною релігією. Саме слово релігія має три пояснення. Античний автор Цицерон Марк Тулій дає перше тлумачення цьому слову. Латинське дієслово relegere означає читати, наново перечитувати, а тих, хто перечитують з увагою, називають relegious. У Книзі Діяння Апостолів після Зішестя Святого Духа Петро виходить до народу та заохочує перечитати святі тексти, які передбачали ці події. Так само диякон Стефан пропонує первосвященнику переглянути історію спасіння від самого Авраама.
Друге тлумачення слова релігія походить від religare - зв'язувати. Його пропонує ранньохристиянський письменник Луцій Лактанцій. Ми потребуємо зв'язку, завдяки якому можемо перебувати у Божій присутності. Для Лактанція релігія є культом істинного Бога, де люди моляться одному Богу. Слово культ походить від слова обробляти, що стосується нашої душі, яка вимагає постійного піклування. Жодну мудрість, за Лактанцієм, неможливо обґрунтувати без релігії.
Августин пропонує нам третє тлумачення релігії - як відновлення втраченого зв'язку з Богом. Воно походить від слова religere - обирати для себе щось величне. Фальшивою релігією є творіння людських рук: поклоніння тваринам, стихіям, небесним тілам, демонам. Важливо щодня наново обирати Бога, щоб долати певні труднощі й перешкоди.
У катехезі на «Радіо Марія» сестра Люцина та отець Станіслав Свурка розкривають глибоку сутність молитви на вервиці. Вони пояснюють, чому розарій — це не механічна рутина, а жива споглядальна молитва разом із Пресвятою Богородицею, яка перетворюється на джерело сили, миру та Божої благодаті у щоденних випробуваннях.
Як людина втрачає моральні орієнтири? Як зберегти совість там, де правила замінюють правду? Чи можуть слова стати інструментом ідеологічної маніпуляції та моральної деформації людини? Відповіді на ці питання шукаємо разом з босим кармелітом о. Віталієм Козаком у програмі “Катехиза”.
У четвертій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутним псалмом 51. Автор розповідає про реалії Давида, псалмоспівця, у яких важких гріхах він перебував. Також зосереджує свою увагу на Божому милосерді, яке виходить на зустріч грішникові та завжди є більшим за сам гріх.
Отець Григорій Рогацький зосередився на словах зі Святого Письма "Я милосердя хочу, а не жертви" Мт.9,13. Катехит пояснює, що ж означає давати та приймати дар та хто є моїм ближнім .
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.