38 річний священник очолив Бердичівський Всеукраїнський санктуарій Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
"Для мене подібне призначення - повна несподіванка. Жодних чуток про зміни не ходило. Тому моє запитання: чому саме я, виглядало цілком логічним.
Чи лякає мене думка, що серед братів, які служать у санктуарії я наймолодший? В мене є надія, що за місяць наш диякон Олександр буде висвячений, то тоді він буде наймолодшим!
В нашій спільноти є два екс-настоятелі, це отець Рафал і отець Павло, то в момент усвідомлення, що я стану їх настоятелем трохи хвилює. Але мені дарує надію Святе Письмо, там були часи, коли старші любили послухати голос молодшого, бо мали віру, що через нього говорить Господь!", - розповів отець Віталій Козак.
"Я мав передчуття до чогось іншого, - говорить священник. - Багато людей знає, я декілька місяців лікуюсь і досить серйозно. Тому думав, що ось-ось мої настоятелі вишлють мене на лікування. Чекав, що на останній зустрічі Делегатури, брати позитивно розглянуть питання мого виїзду, а вони розглянули позитивно інше питання.
Господь через наші немочі - дає певне очищення дякуючи хворобі. Маю не коронавірусний недуг. Хоч один мій друг, знаючи мій діагноз, сказав, що краще б це був коронавірус!
Деякі цінності в моїй голові змінилися. Я зрозумів, що багато речей є другорядними! Сподіваюсь, що після 22 травня, це дата моєї чергової реабілітації, буду вже здоровим, адже почуваюсь значно краще", - зазначив отець Віталій Козак.
Яка роль щоденних виборів у фомуванні особистості? Як пам'ять та маленькі щоденні акти людяності можуть стати "тихим" спротивом системі? Як зберегти свою совість від ідеологічних маніпуляцій та навіяних системних правил?
Ідеологія та контроль не просто нав'язують зовнішні правила, а поступово деформують внутрішній світ особистості, змушуючи людину непомітно адаптуватися до несправедливості через страх і пошук безпеки. Цей тихий процес підміни життєвих орієнтирів замінює традиційні поняття добра і зла на зручні критерії вигоди чи безпеки, що призводить до розмивання совісті та життя за подвійними стандартами.
У новій катехезі з циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» монах-кармеліт отець Віталій Козак розпочинає розмову про ідеологічну машину та її наслідки для людини. Що відбувається, коли система вже не просто змушує нас підкорятися, а переконує, що ми самі хочемо жити за її правилами?
У програмі «Люди справи» спілкуємося з отцем Віталієм Козаком, босим кармелітом із Бердичева, про книги, критичне мислення та вплив інформаційного шуму на людину.
У черговій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак підсумовує тему тоталітаризму й пригноблення, завершуючи роздуми над романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Водночас священник розпочинає нову тему — про ідеологічну машину та її наслідки для людини, яка поступово втрачає не лише свободу, а й здатність самостійно визначати, що є правильним.