З с.Дам’яною Галущак в програмі "У Ваших намірах" далі говоримо про блаженних УГКЦ. А саме про життя, пастирську діяльність, мучеництво і прославу блаженного священномученика Івана Слезюка, єпископа-ординарія Станиславівської (Івано-Франківської єпархії), який звершував героїчний подвиг архіпастирського служіння у найтяжчий період історії.
Іван Слезюк народився 14 січня 1896 року в с.Живачів Обертинського (тепер Тлумацького) району Станиславівської обл. у родині заможних селян. 1908 року він закінчив сільську школу, а 1917 – Коломийську гімназію. З 1918 року навчався в Станиславівській Духовній семінарії, після закінчення якої у 1923 році був рукоположений на священика єпископом Григорієм Хомишиним. Працював священиком-катехитом польських шкіл м.Станиславова, в чоловічій і жіночій гімназіях ім. Скарбовського, у державному чоловічому ліцеї, у звичайному загальноосвітньому чоловічому польському ліцеї. До 1939 року був духівником монастиря сестер Милосердя св.Вінкентія.
Також був радником єпархіального церковного суду в подружніх справах. У часи німецької окупації о.Іван Слезюк працював катехитом у торговій школі та сотрудником катедрального собору. У квітні 1945 року з рук Владики Григорія Хомишина о. Іван отримав єпископські повноваження на випадок арешту останнього. Отець І.Слезюк був заарештований 2 червня 1945 року. Його засудили за статтею Кримінального Кодексу, згідно з якою отцеві було інкриміновано активну організовану антирадянську роботу, спрямовану на зрив здійснюваних радянською владою заходів у Західних областях України.
Після вироку військового трибуналу о.Іван був відправлений етапом у Воркутинські табори на Сибір. Ув’язнення відбував разом із єпископом Григорієм Лакотою, вікарієм Перемишльським. Після смерті Владики Григорія о.Іван Слезюк продовжував його духовну справу: організовував спільні молитви, святкування Різдва та Воскресіння Господнього, відправляв св.Літургії, сповідав в’язнів. На початку 1950 років о.Івана Слезюка перевели до одного з Мордовських таборів. Звільнившись з ув’язнення 15 листопада 1954 року, він повернувся до Івано-Франківська. Протягом майже восьми років підпільний єпископ Іван Слезюк здійснював адміністрування Івано-Франківською єпархією. Власне ця його активна душпастирська діяльність і стала причиною другого арешту, який відбувся в липні 1962 року. У вироку народного суду м. Станиславова, який відбувався 23-24 жовтня 1962 року, Владику Івана Слезюка було звинувачено в тому, що він, звільнившись із місць ув’язнення, де відбував покарання за антирадянську діяльність, не став на шлях виправлення, а таємно керував на Станиславівщині нелегальною релігійною діяльністю уніатських священиків колишньої Греко-Католицької Церкви, забороненої Львівським собором у 1946 році й одобреним радянським урядом. Суд інкримінував Владиці Івану організацію злочинної групи. Тому, на підставі наведеного, суд виніс вирок: позбавлення волі у виправно-трудових колоніях суворого режиму на 5 років та заслання у віддалені райони СРСР на 5 років після відбуття основної міри покарання. Звільнившись з ув’язнення, єпископ Іван Слезюк ЗО листопада 1968 року уділив Архиєрейську хіротонію о.Софрону Дмитерку, ЧСВВ, який після смерті Владики Слезюка став єпископом-ординарієм Івано-Франківської єпархії.
До кінця своїх днів єпископ Іван Слезюк проводив активну архипастирську діяльність: адміністрував єпархією, служив св.Літургії, катехизував, хрестив і вінчав вірних. Його активність заважала органам безпеки у боротьбі з підпільною УГКЦ, а тому його часто викликали на «розмови» в КДБ, стежили за його помешканням, шпигували за ним. Останній такий виклик відбувся в середині листопада 1973 року за два тижні до смерті Владики Слезюка. З розповідей єпископа Івана відомо, що його замкнули в окремому ізольованому приміщенні, куди ніхто не приходив. Там він просидів дві години. Після цього сказали йому: – Ви вільні, можете йти». Тяжко було йти, бо, як сам розповідав пізніше Владиці Софрону Дмитерку, дуже паморочилася голова, тіло немов лихоманило, шкіра пекла. Сестри Милосердя св. Вінкентія, які обслуговували Владику, сказали також, що Владика повернувся з бесіди з почервонілим обличчям, почувався дуже стомленим, зліг у ліжко і до двох тижнів помер. Було і є підозріння, що в КДБ його опромінили, щоб у такий спосіб позбутися ще одного уніатського єпископа… Помер Владика в опінії святості 2 грудня 1973 року в м. Івано-Франкінську. Відбувши 14 років ув’язнення, зазнавши тортур і знущань, єпископ Іван Слезюк жодного разу не зрадив Христа та його св.Церкву і за неї віддав Господові свою праведну душу.
Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ
У ювілейному ефірі програми «У ваших намірах» ми зустрілися з отцем Владиславом Халуп'яком — настоятелем римсько-католицької парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Ямполі. Отець сьогодні відзначає свої 70 років. Це розмова про життя, покликання і служіння, яке він обрав замість кар’єри архітектора чи лікаря. Отець Владислав розповідає про свої радості й жалі, про будівництво храмів, про те, як колись у Вінниці під час першої Меси в костелі Матері Божої Ангельської (після повернення) вулиця Соборна була заповнена тисячами вірних. Отець пригадує, що навіть трамваї та тролейбуси зупинилися перед натовпом.
Що таке молитва Прослави, та як ми можемо практикувати цю молитву у нашому щоденному житті, говоримо у програмі "У ваших намірах" із о.Григорієм Канаком, священником УГКЦ, парохом Церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у м.Чорткові, Тернопільської обл.
"Багато хто дивиться на християнство крізь призму стереотипів, образ і нерозуміння. Часто за цим стоїть біль - відчуження від Церкви чи негативний досвід. Тому не завжди легко переконати людину в істині", - брат-францисканець Микола Орач,
Парафія Преображення Господнього, м. Бориспіль.
Про поклик до навчання та розпізнання майбутніх канторів, органістів та регентів у програмі "У ваших намірах" говоримо із Катериною Переклітою, викладачкою музично-теоретичних дисциплін Школи Сакральної музики у м
.Городок, Хмельницької обл.
Говоримо з отцем Міхалом Бранкевичем про те, що нам достеменно відомо про масонів, а що швидше за все - плід уяв і людських вигадок.