У програмі «Відкрите питання» Оксана Дмитерко прокоментувала останнє Послання Богородиці від 25 липня 2026 року та розповіла про резонансний акт вандалізму і святотатства, що стався у Меджугор’ї. Гостя поділилася свідченнями про незвичайні події, які передували цьому випадку, та закликала дивитися на трагедію насамперед як на прояв духовної боротьби, а не лише людської злоби.
Коментуючи останнє Послання Богородиці від 25 липня 2026 року, Оксана Дмитерко наголосила, що головною метою Її приходу до Меджугор’я є мир. «Богородиця тримає руку на пульсі. Вона приходить, щоб принести людству мир, особливо туди, де точиться духовна боротьба», — зазначила гостя.
Однією з головних тем розмови став акт вандалізму та святотатства, який нещодавно сколихнув Меджугор’є. Йшлося про Бартоша Краковяка — чоловіка, який, колись був віруючим, але зрештою став виконавцем тяжкого злочину проти святині. «Моя особиста теорія полягає в тому, що він став інструментом, керованим сатаною», — сказала пані Оксана, наголошуючи, що зло часто використовує людину як своє знаряддя.
Пані Оксана розповіла і про події, що передували цьому випадку. За кілька днів до святотатства вона сама перебувала у Меджугор’ї. Під час нічної Адорації одна богопосвячена особа з її групи мала незвичайне видіння. «Близько третьої години ночі вона побачила на лавці постать у коричневій або навіть помаранчевій туніці з каптуром, на якому були якісь знаки. У неї виникло сильне відчуття чогось недоброго, містичного», — переказала гостя, припускаючи, що ці події могли бути духовим попередженням про те, що мало статися.
Також пролунало свідчення про дитину зі спільноти «Військо Богородиці», якій наснився незвичайний сон. У ньому чоловік, одягнений у червоне, увімкнув великий екран, після чого люди ніби втратили свободу й опинилися під гіпнотичним впливом. Лише тоді, коли інша особа вимкнула цей екран, вони повернулися до нормального стану. «Ми віримо, що Бог іноді промовляє навіть через дітей. Для мене цей сон став ще одним знаком духовної боротьби», — зауважила Оксана Дмитерко. Водночас вона розповіла, що діти зі спільноти постяться та моляться за чоловіка, який вчинив святотатство, просячи для нього Божого милосердя і навернення. Гостя звернула увагу, що не варто зводити проблему лише до цього одного випадку.
«Ми багато говоримо про цей злочин, але дуже часто самі паломники своїм одягом, неповагою під час адорації чи негідною поведінкою під час Святого Причастя також зневажають святість цього місця», — підсумувала Оксана Дмитерко, закликавши до глибшого навернення, пошани до святині та щирої молитви за мир і спасіння людських душ.
У програмі «У ваших намірах» разом із братом францисканцем Андрієм Немченком говорили про екуменізм, його місце в житті Католицької Церкви та про те, чи може прагнення до єдності між християнами приховувати певні небезпеки. Чому Католицька Церква активно долучилася до екуменічного руху після Другого Ватиканського собору і як вести діалог з іншими, не принижуючи їх та не відмовляючись від власної віри?
Чи справді людина пробачила, якщо досі пам’ятає завдану їй рану і відчуває біль від пережитої образи? У катехезі сестра Божена Новоселець розповідає про різницю між прощенням, примиренням і довірою та пояснює, чому бажання простити, але неможливість зробити це зараз, не завжди означає відсутність доброї волі.
У черговій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак підсумовує тему тоталітаризму й пригноблення, завершуючи роздуми над романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці». Водночас священник розпочинає нову тему — про ідеологічну машину та її наслідки для людини, яка поступово втрачає не лише свободу, а й здатність самостійно визначати, що є правильним.
В останній катехезі циклу «Православне політичне богослов’я» священник підсумовує розмову про взаємозв’язок віри, політики та суспільного життя, розмірковуючи над поглядами Арістотеля Папаніколау та принципами, за які варто триматися й боротися. «Завдання Церкви в державі — бути совістю і голосом правди», — наголошує священник, пояснюючи, чому Церква покликана бути іконою Царства Божого, а моральність людини має свідчити про присутність Бога у світі.
У день пам’яті святого папи Григорія Великого у програмі «У Ваших намірах» разом з отцем Андрієм Немченком говорили про унікальну традицію григоріанського співу та про те, як формувалася музична спадщина Римо-Католицької Церкви. Чи можуть у Літургії звучати сучасні музичні жанри, яке місце в ній посідає орган і що спільного між західною традицією григоріанського співу та східним восьмигласієм?