У програмі «Відкрите питання» Оксана Дмитерко прокоментувала останнє Послання Богородиці від 25 липня 2026 року та розповіла про резонансний акт вандалізму і святотатства, що стався у Меджугор’ї. Гостя поділилася свідченнями про незвичайні події, які передували цьому випадку, та закликала дивитися на трагедію насамперед як на прояв духовної боротьби, а не лише людської злоби.
Коментуючи останнє Послання Богородиці від 25 липня 2026 року, Оксана Дмитерко наголосила, що головною метою Її приходу до Меджугор’я є мир. «Богородиця тримає руку на пульсі. Вона приходить, щоб принести людству мир, особливо туди, де точиться духовна боротьба», — зазначила гостя.
Однією з головних тем розмови став акт вандалізму та святотатства, який нещодавно сколихнув Меджугор’є. Йшлося про Бартоша Краковяка — чоловіка, який, колись був віруючим, але зрештою став виконавцем тяжкого злочину проти святині. «Моя особиста теорія полягає в тому, що він став інструментом, керованим сатаною», — сказала пані Оксана, наголошуючи, що зло часто використовує людину як своє знаряддя.
Пані Оксана розповіла і про події, що передували цьому випадку. За кілька днів до святотатства вона сама перебувала у Меджугор’ї. Під час нічної Адорації одна богопосвячена особа з її групи мала незвичайне видіння. «Близько третьої години ночі вона побачила на лавці постать у коричневій або навіть помаранчевій туніці з каптуром, на якому були якісь знаки. У неї виникло сильне відчуття чогось недоброго, містичного», — переказала гостя, припускаючи, що ці події могли бути духовим попередженням про те, що мало статися.
Також пролунало свідчення про дитину зі спільноти «Військо Богородиці», якій наснився незвичайний сон. У ньому чоловік, одягнений у червоне, увімкнув великий екран, після чого люди ніби втратили свободу й опинилися під гіпнотичним впливом. Лише тоді, коли інша особа вимкнула цей екран, вони повернулися до нормального стану. «Ми віримо, що Бог іноді промовляє навіть через дітей. Для мене цей сон став ще одним знаком духовної боротьби», — зауважила Оксана Дмитерко. Водночас вона розповіла, що діти зі спільноти постяться та моляться за чоловіка, який вчинив святотатство, просячи для нього Божого милосердя і навернення. Гостя звернула увагу, що не варто зводити проблему лише до цього одного випадку.
«Ми багато говоримо про цей злочин, але дуже часто самі паломники своїм одягом, неповагою під час адорації чи негідною поведінкою під час Святого Причастя також зневажають святість цього місця», — підсумувала Оксана Дмитерко, закликавши до глибшого навернення, пошани до святині та щирої молитви за мир і спасіння людських душ.
Чому вдячність є однією з найважливіших ознак людини, яка зустріла Христа, і чому навіть під час війни ми покликані прославляти Бога? Отець Михайло Станчишин говорить про невдячність як прояв внутрішньої сліпоти й гордині та нагадує: навчити дитину дякувати — означає допомогти їй вирости людиною, здатною творити добро.
У програмі «У Ваших намірах» говоримо про Десятий тиждень виховання в Римсько-Католицькій Церкві в Україні, який відбудеться 1–7 вересня під назвою «Компас у грудях». Про те, чому сучасній молоді особливо потрібні чутливе сумління, духовне розпізнавання та орієнтир на Пресвяте Серце Ісуса, розповідає секретар Комісії душпастирства молоді РКЦ в Україні Ганна Тодор.
У катехезі на Радіо Марія сестра Наталія Гальцова розкриває духовний зміст свята Преображення Господнього, пояснюючи, чому саме Петро, Яків та Іван стали свідками цієї виняткової події. Також монахиня говорить про символіку гори Тавор, традицію освячення першоплодів, фаворське світло та називає Преображення «малою теофанією» — малим Богоявленням.
Чому під час війни здається, що роки минають швидше, а спогади про дитинство стають особливо дорогими? У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко пояснює, чому час є Божим даром, що означає біблійний «кайрос», і як навчитися проживати кожну мить не зі страхом, а з любов’ю.
Чому Бог так часто повторює людині: «Не бійся, бо Я з тобою», і як страх стає найефективнішим інструментом маніпуляції в сучасному світі? У 22-й катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак пояснює, чому апостол Петро почав тонути не через бурю, а через страх, і проводить паралелі з романом Маргарет Етвуд «Оповідь служниці».