Найближчої суботи українці цілого світу пригадуватимуть чергові роковини страшної трагедії ХХ століття - голодомору, який вчинила злочинна комуністична сталінська влада проти населення України.
В цій програмі автор, отець Михайло Карнаух говорить про Церкву в роки голодомору 1932-1933: яким чином Церква допомагала голодуючому населенню, хто з єпископів зазнав голодної смерті, чому саме Центральна Україна постраждала найбільше і до чого тут УАПЦ?
Українське сільське населення перед голодомором було надзвичайно релігійним, хоча влада вже розпочала антирелігійну кампанію. В українських селах стрімко розвивалася антикомуністична ідея і лише геноцид міг її зупинити. Селяни відмовлялися іти в колгоспи, відбувалися масові "розкуркулення". Бували випадки, коли священник брав на утримання від багатого селянина якусь частину зерна, щоб не відібрали. І коли в нього знаходили збіжжя, відразу вказували на Церкву, яка вона багата.
В цих же роках на Церкву наклали великі податки, часом парафіяни не мали змоги сплатити податки, і писали звернення, аби влада ліквідувала спільноту. Таким чином храми зачинялися. Для того, щоб скомпроментувати Церкву, влада в храм звозила зерно, а потім показово ганьбила Церкву, що мовляв, скільки вона має хліба. В 1932 році по цілій Україні було зачинено 30 храмів. Чимало випадків було, коли Церква в особі своїх священників і єпископів намагалася організувати допомогу голодуючим, натомість ці ініціатори відразу каралися, розтрілом, або засланням до Сибіру.
У катехезі на «Радіо Марія» отець Андрій Немченко говорить про П’ятидесятницю як момент, коли Дух Святий не лише зійшов на апостолів, а й творить життя Церкви. Це розмова про повноту Божої присутності, яка робить людину храмом і дає силу жити вірою щодня.
У програмі «У ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує про те, яким насправді має бути священник і чому уявлення мирян часто не збігаються з реальністю. Чи обов’язково священник має бути “єлейним”, і чи заважає суворість або темперамент дорозі до святості?
Отець Григорій Рогацький у катехезі на Радіо Марія роздумує над тим, як віра проявляється у щоденному використанні часу, звертаючись до євангельського діалогу Ісуса з жінкою-хананянкою. На прикладі Йосипа Сліпого та Любомира Гузара священник показує, як прожите життя стає відповіддю Богові і визначає вічність.
У своїй катехезі сестра Божена Новоселець говорить про конкретний шлях відкриття на Святого Духа, спираючись на Діяння апостолів. Це не лише про віру, а про новий спосіб існування, в якому людина перестає бути «власним спасителем» і починає жити силою Божою.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розмірковує над тим, чому віруючі часто надають більшого значення чудотворним іконам і святиням, ніж Євхаристії. Розмова торкається небезпечної межі між справжнім вшануванням і духовною залежністю від чудес.