"Гомофоб - це штучний термін, вигаданий, щоб боротися з противниками гендерної ідеології" - Олеся Горгота

Імплементація Стамбульської конвенції в українській освіті:

мета, шляхи реалізації, як реагувати

20 червня 2022 року Верховна Рада України більшістю голосів проголосувала за Закон “Про ратифікацію Стамбульської конвенції”, а вже 21 червня він був підписаний Президентом Володимиром Зеленським. Невдовзі, 18 липня Україна офіційно завершила ратифікацію СК, передавши відповідні документи заступнику генерального секретаря Ради Європи Бйорну Берге. Про це у твіттері повідомила генеральний секретар РЄ Марія Пейчинович Бурич. Згідно з інформацією на сайті РЄ, Конвенція набуде чинності щодо України 1 листопада 2022 року. Але відомо, що вже запущений процес імплементації СК в усі сфери українського суспільства, в тому числі в освіті.

1. Стамбульська конвенція як ідеологічний документ.

2. “Гендерно нейтральне освітнє середовище” та антидискримінаційна експертиза підручників.

3. Руйнування “гендерних стереотипів”.

4. Міф про “ЛГБТ-учнів”.

5. Медичний протокол МОЗ про гендерну дисфорію підлітків.

6. Як нам – освітянам, християнам, батькам, науковцям – на все це реагувати.

Стамбульська конвенція як ідеологічний документ.

Стамбульська конвенція – ідеологічний документ, який тоталітарно просуває терміни “ґендер”, “ґендерні ідентичності” та “сексуальні орієнтації”, що виходять за межі бінарного статевого визначення “чоловік-жінка”, впроваджує зміни правової й ментальної основи буття суспільства, трансформацію світогляду громадянина. Тоталітарно – тому що “згори вниз”, без громадського обговорення, з залученням адміністративних інструментів, здійснюючи тиск на державні органи влади.

“Гендерно нейтральне освітнє середовище” та антидискримінаційна експертиза підручників.

Мета ґендерної ідеології в освіті – створення “ґендерно нейтрального освітнього середовища”. У 2017 році Кабмін затвердив програму реформування освіти до 2020 року, що містив елементи ґендерної ідеології, зокрема, створення так званої “антидискримінаційної ескпертизи”, що займається вишукуванням та вихолощуванням з підручників всього, що стосується “ґендерних стереотипів” відносно хлопчиків і дівчаток, сімей, батьків. Дана експертиза торувала шлях реалізації політики “ґендерно нейтрального освітнього середовища”.

23 грудня 2020 року були оприлюднені результати чергової антидискримінаційної експертизи. Характерною для висновків і цього року стала пропаганда унісексу (невизначенності статі людини) в шкільних підручниках та боротьба з християнською культурою. Позитивними моментами підручників були проголошені “знеособленні зображення”, “зображення, на яких неможливо визначити стать людей”, “де немає акценту на статі”, “зображені лише частини тіла, “без зображень людей”.

Не перший рік поспіль антидискримінаційна експертиза ставить акцент на боротьбу зі статевим відмінностями. Прогресивним кроком вважається зображення людини, у якої стать визначити неможливо. Натомість, спостерігаючи за психосексуальним розвитком дитини, можемо помітити зовсім інше. У початковій школі (частково середній) яскраво відчутний природній поділ будь-якого дитячого колективу на гомогенні групи. Хлопці огороджуються своїми танками і проголошують цю територію “вільною від дівчат”, їхнім девізом стає: “Вхід для дівчат заборонений!” Дівчата рішуче налаштовані захищати свій дівочий світ від цих “нахаб”. У цей трохи “дивний” період діти насичуються потрібними якостями від спілкування з однолітками своєї статі.

І поки західне суспільство б’є на сполох щодо зростання у геометричній прогресії кількості дітей з РГІ (розладом гендерної ідентичності), Україна активно стала на шлях статевого знеособлення. Джозеф Ніколосі, психіатр і психотерапевт, стверджував, що діти приблизно з 6 до 11 років закривають свої ряди для осіб протилежної статі. “Такі діти на час стають дуже рігідними і стереотипними у своїй статевій ролі… Це частина нормальної та здорової статевої ідентифікації, а не сексизм” [Ніколосі, с.57]. Розділення на гомогенні колективи на певний період і здобуття почуття “хлопчачості” або “дівочості” — необхідна умова для того, щоб хлопці й дівчата затвердили свою статеву ідентичність. Без цього етапу неможливі повноцінні контакти з протилежною статтю у більш пізній віковий проміжок.

Період підкресленого асоціювання зі власною статтю стає необхідним етапом у процесі усвідомлення нормальної статевої ідентичності. За рахунок загадковості, якою наповнюється образ представників протилежної статі, у цей період закладається основа для майбутнього романтичного та еротичного потягу до тих,  хто є не до кінця зрозумілий. Цей світ протилежної статі здається дивним, але саме завдяки цьому він вабить.

Відчуття себе хлопчиком або дівчинкою — це більше, ніж просто ідея. Лише спершись на глибинну жіночність в середині себе, дівчина у майбутньому зможе побудувати здорові стосунки з представниками протилежної статі. Так само для повноцінних взаємин з представниками протилежної статі юнакам потрібно мати здорове чоловіче самоусвідомлення. Для цього діти потребують прикладів мужності та жіночності. Дівчата спостерігають за жіночими образами у своїх мамах, подругах, вчительках; хлопці — татах, однолітках, тренерах.

Ще у дошкільний період перед дитиною постає складне завдання самоідентифікації. У перші роки життя, засвоюючи мовні правила використання займенників, дитина відкриває для себе, що світ поділений на дві протилежності (статі): хлопці й дівчата, чоловіки й жінки. Відчувши ці відмінності, дитина повинна з’ясувати, яке її місце у статево-полярному світі.

Для дівчат цей процес проходить трохи легше, оскільки вони і так пов’язані з мамою  від самого народження. Для хлопчиків — це необхідність відділитися від тієї, хто перші роки життя була найближче, і більше приєднатися до тата, як до представника чоловічого всесвіту.  Це дасть можливість хлопцю ідентифікувати себе з батьком і долучитися до когорти чоловіків. Джон Грей та Уоррен Фаррелл вважають, що “коли тато возиться з хлопцем, вчить його, читає йому на ніч — любов і підтримка тата стає невід’ємною частиною особистості хлопця, як сироп, який просочує млинець. Просочений сиропом млинець вже ніколи не буде колишнім, він змінився назавжди, — так змінюється і хлопець під впливом батька” [Грей, Фаррелл, с.177].

В одному з підручників зазначені “моменти, що не відповідають бездискримінаційному підходу:… мама й доня вишивають,  хлопці майструють, хлопці грають у футбол, дівчата плетуть вінки”. Чи справді поділ на дівчачі та хлопчачі ігри мають під собою лише звички, які занадто сильно вкоренилися у нашій культурі? Всім відомо, що за допомогою гри дитина пізнає світ, вчиться взаємодії з оточуючими, відточує навички спілкування. Гра — це проекція дорослого світу, в якій відображається те, що оточує дитину, що цікавить, хвилює та захоплює.

Дж. Ніколосі стверджує, що “в основі майже кожного випадку гомосексуальності — викривлення фундаментальних уявлень про стать” [Ніколосі, с.23]. Д-р Річард Фітцгіббонс з ним одностайний: “Слабка чоловіча ідентичність — … основна причина гомосексуальності у чоловіків… Подібний стан зазвичай супроводжується відторгненням з боку однолітків… Довготривале відторгнення може бути основним джерелом конфлікту для дитини і підлітка… Негативний погляд на власну мужність та самотність може призвести його до пристрасного бажання чоловічості своїх однолітків».

Беззаперечним є той факт, що переплутаність ролей жінки і чоловіка (тата і мами) у суспільстві призводить до дезорієнтації дитини і може сприяти порушенню її статево-рольової поведінки. Натомість, наявність реальних образів здорової чоловічості та жіночості сприяють здоровому психосексуальному розвиткові дитини. Через мужність або жіночність ми досягаємо зрілості. І дорослим інколи потрібно допомогти дівчатам знайти резервуар жіночності всередині себе, а хлопцям — резервуар чоловічості, щоб приєднатися до нього і закріпитися у своїй статевій ідентичності, а не залишати дітей наодинці з їхніми запитаннями, знеособлюючи цей світ.

Марія Єршова, психолог та тренер з статевого виховання

У січні 2020 року тоді міністерка освіти Ганна Новосад відповідала на питання “коли наша освіта перестане уникати питання ЛГБТ і ґендерної ідентичності?”:

- Коли суспільство перестане його уникати. Якщо говорити про мою особисту позицію з цього питання, то я вважаю, що у вільному суспільству держава не має лізти в приватне життя людини, стосунки з партнером чи партнеркою – це право кожного і кожної обирати, з ким будувати своє життя. Всі мають розуміти, що є свобода вибору. Але є певні речі, в межах яких суспільство має пройти якусь траєкторію дискусій. Мені здається, що українське суспільство на загал ще не прийшло до визнання прав ЛГБТ і узаконення цих прав. А просто взяти щось, що в моєму світі є нормальним, і принести в школу, мені здається, що це буде сприйнято з величезним опором, і результату так не досягнеш. Головна мета, щоб було розуміння і прийняття того, що хтось просто інакший. Як на мене, одна з цінностей, яку уже впроваджує “Нова українська школа” – це повага до вибору іншого. Якщо ви говорите, що ми маємо відкрито говорити про сексуальну орієнтацію, і про сексуальну освіту загалом, то я вважаю, що сексуальна освіта в школі – це важливо, але ми ще маємо знайти підходи, як її правильно впроваджувати. Зараз у мене немає готової відповіді, як зробити так, аби не створити з цього ідею, яку дискредитують”.

Новосад заявляла, що має намір робити все можливе для того, щоб українська школа стала гендерно нейтральним середовищем: “Я не знаю, коли вона такою стане. Але я точно робитиму все можливе, щоб вона такою стала, тому що я вважаю, що школа має будуватися на рівності можливостей і на навчанні учнів цієї цінності. Безперечно, що в школах не повинно бути місця якимось архаїчним стереотипам і уявленням, які там були присутні в попередньому столітті, але досі фігурують у нашому суспільстві”. На її думку, в останні кілька років було закладено правильний механізм, а саме антидискримінаційна експертиза підручників.

Руйнування “гендерних стереотипів”.

“Якісь архаїчні стереотипи й уявлення”, які були присутні в школах у попередньому столітті, як зазначила колишня міністерка освіти Ганна Новосад, - це і є “ґендерні стереотипи”, які знищуються гендерною ідеологією.

Міф про “ЛГБТ-учнів”.

З початку 2021 року український мас-медійний простір активно заповнюється суспільно-політичним міфом про “ЛГБТ-підлітків”, що не має під собою ніякої наукової, психолого-педагогічної основи. Ми розцінюємо це як пропаганду ЛГБТ-руху в Україні серед неповнолітніх.

1-5 березня 2021 року газета “Всеосвіта” провела “Онлайн-марафон для педагогічних працівників «Толерантна освіта – запорука здорового суспільства»” з метою “розвінчати міфи, що склалися навколо ЛГБТ-груп”. На цьому заході була презентована неправдива інформація про “48,7% учнів, які почувають себе у небезпеці через свою сексуальну орієнтацію”, про “36,9% ЛГБТ-учениць та учнів” та багато іншого зі сфери ЛГБТ-міфотворчості.

Про це я зазначила в листі до “Всеосвіти”, на що отримала відповідь про існування одного дослідження, яке проводила ГО “Точка опори” за підтримки такої ж неурядової “освітньої організації” США, GLSEN (Gay, Lesbian & Straight Education Network) в Україні у 2016-2017 навчальному році. У розробці та проведенні вказаного дослідження брали участь доктор філософських та психологічних наук Йосиф Косців та кандидатка психологічних наук Марина Діденко. Результати цього дослідження опрацьовували та використовували науковці ДУ “Державний інститут сімейної та молодіжної політики”. У дослідженні взяли участь аж 718 (!) учнів та учениць з усієї України, включаючи окуповані території Криму, Донецької та Луганської областей. Залишається таємницею, як “дослідники” все це проводили, але брошурка про “Національне дослідження” була надрукована у 2019 році й роздається безкоштовно усім бажаючим. Самі представники “Всеосвіти” зізнаються, що це не наукове дослідження, але наполегливо поширюють його у науковому середовищі. Таким чином формуючи хибні засновки для висновків науковців та психологів у майбутньому.

Вищенаведене дослідження “за американською методологією” прямо порушує Закон України “Про освіту”, зокрема, в частині визнання академічної доброчесності (ст. 42). Нагадаємо, серед порушень академічної доброчесності: фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях; фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень; обман – надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу.

16 березня 2021 року в УНІАН ГО-грантожери – “Терго”, “Студена” – заявляють про необхідність створення в школах “простору почутості” для “ЛГБТ-учнів”. На прес-конференції представники презентували результати “Національного дослідження шкільного середовища в Україні”, що не має під собою жодного наукового підґрунтя, але претендує на загальну значущість у сфері психології, освіти, права. Сутність даної “американської методології”, перекладеної на українську та російську мови, залишається таємницею.

Як стверджують представники вищенаведених громадських організацій, згідно з цією методологією проводилося “дослідження” з травня по вересень 2020 року серед українських учнів. “Умовою участі в цьому дослідженні було те, щоб діти навчались в українській школі протягом 2019-2020 навчального року, а також що вони ідентифікують себе як лесбійки, геї, бісексуали або негетеросексуальні люди, або люди з трансгендерною ідентичністю [яким чином відбулася ідентифікація – залишається незрозумілим]”, – зазначила представниця “Терго”.

За її словами, “щоб виправити ситуацію, потрібно інформувати школярів, батьків, освітян” через тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації. І “в кожній школі мають бути дорослі люди, які відкрито підтримують ЛГБТ-спільноту”. ГО “Терго”, за словами його представниць, співпрацює з Міністерством освіти, і через нього проводять тренінги. Зараз їх проводять через особисті контакти або через інститути підвищення кваліфікації вчителів (!!).

По-перше, таких понять як “ЛГБТ-учень” чи “ЛГБТ-підліток” у психології не існує, оскільки підліток у своєму пубертатному періоді ще проходить період психосексуального дозрівання, лише формує власну статевість тощо. Тобто жодного наукового обґрунтування вищенаведені визначення не мають. По-друге, наукових досліджень в Україні щодо гомосексуалізму серед українських учнів ніхто не проводив. Не існує жодної наукової підстави стверджувати про булінг за “сексуальною орієнтацією” в освітньому середовищі.

Шкільні психологи та педагоги, які пройшли ЛГБТ-тренінги, – інструменти реалізації ґендерної ідеології в освіті. У 2018 році я була присутня на одному з таких тренінгів у Полтаві.