"Травми й рани, які ми отримали чи завдали іншим - це є стояння Хресної дороги. Ісус веде нас до Отця Небесного через всю історію життя, щоб зцілити нас любов'ю", - о. Кшиштоф Бузіковський, місіонер облат Непорочної Діви Марії, м. Обухів.
У кожному з нас присутнє сильне прагнення Батька. Гріх приносить нам багато життєвих травм і кривд від інших. Ми не вміємо приходити до Бога Отця, коли кажемо, що нікому не завдали ран, або коли ховаємо особисті рани. У Хресній дорозі Бог бореться за кожного з нас. Ісус іде по нашій Хресній дорозі, історії життя, щоб зцілити нас любов'ю. Травми й рани, які ми отримали чи завдали іншим - це стояння Хресної дороги.
Рана неправди, брехні нищить образ Бога в нас. Рана втечі та прірви єдності з Отцем позбавляє нас батьківського дому і турботи Бога про нас. Рана гордині приводить до життя "на свій рахунок". Рана браку любові потребує зустрічі з серцем Матері, з близькими та рідними. Рана самотності та пустоти кричить в нас про необхідність любові. Життя під маскою завдає ран, які збільшуються і не дозволяють побачити Бога. Рана, через яку Ісус падає, є життям наполовину. Рана злості та незадоволення спокушає залишитися "за дверима" і не дає пізнати справжньої радості. Рана приниження і нагості потребує лікування у роздумах про те, коли я останній раз принижував інших. Рана насильства - насильства проти доброти, смирення, терпеливості взиває про прощення до неба. Рана знеохочення та усі інші рани взивають до того, щоб воскресло усе те Боже, що я втратив.
У катехезі на «Радіо Марія» сестра Люцина та отець Станіслав Свурка розкривають глибоку сутність молитви на вервиці. Вони пояснюють, чому розарій — це не механічна рутина, а жива споглядальна молитва разом із Пресвятою Богородицею, яка перетворюється на джерело сили, миру та Божої благодаті у щоденних випробуваннях.
Як людина втрачає моральні орієнтири? Як зберегти совість там, де правила замінюють правду? Чи можуть слова стати інструментом ідеологічної маніпуляції та моральної деформації людини? Відповіді на ці питання шукаємо разом з босим кармелітом о. Віталієм Козаком у програмі “Катехиза”.
У четвертій катехезі циклу «Псалом до душі» Михайло Сорокін роздумує над покутним псалмом 51. Автор розповідає про реалії Давида, псалмоспівця, у яких важких гріхах він перебував. Також зосереджує свою увагу на Божому милосерді, яке виходить на зустріч грішникові та завжди є більшим за сам гріх.
Отець Григорій Рогацький зосередився на словах зі Святого Письма "Я милосердя хочу, а не жертви" Мт.9,13. Катехит пояснює, що ж означає давати та приймати дар та хто є моїм ближнім .
Отець Віталій Храбатин продовжив ділитись зі слухачами життєвою філософією Гілберта Кім Честертона. Цього разу катехит зосередився на думках письменника про навернення. Сам Честертон був конвертитом, тобто у дорослому житті навернувся до християнства.