Християнство і війна

Якщо поглянути на історію людства, то її, без перебільшення, можна назвати історією воєн і невеличких прогалин миру. Хоча, чи знайшовся б в історії хоч рік, коли ми могли констатувати, що світ прожив без воєн, навіть локальних? Христос, прийшовши в світ, дав нам особливу настанову миру, яка полягає в особистому гармонійному стосунку до Бога, до самих себе, до інших та до всього творіння. Мир є одним з ключових понять Христової Благовісті: «Мир вам!»,  «Мир залишаю вам, мій мир даю вам». Та коли ми говоримо про мир, чи маємо розуміння Божої благодаті, основаній на любові, чи просто цим словом окреслюємо відсутність війни. Не знаю, як кому, але я боюсь такого миру в якому  немає місця любові, в якому є раби і ті, хто силою свого війська встановлює  порядок життя з переліком дозволів  і заборон. Я боюсь миру в якому існують тирани, боюсь миру в якому попирається правда Божа. І це не поодинокі думки.  Ще Тома Аквінський, Августин, Стефан ІІІ висловлювали концепцію «справедливої війни».   Але суспільство ХХІ століття, оговтавшись від останніх двох Світових воєн, ставить дипломатію і можливість домовитись, навіть понад справедливість. То ж справедливість чи мир? Правда чи «аби не стріляли». Ось в чому питання…