"Інша б злякалась і втекла, вістка б не здійснилась й Ангел полетів би далі", - о.Йосиф Щур

Місяць травень присвячений Католицькою Церкою за Літургійним календарем вшануванню Пресвятої Діви Марії. Маївки - молебень до Матері Божої - є "подихом Пресвятої Богородиці", що запалює серце любов'ю й опікою. Коріння цієї молитви сягає Середньовіччя. Бог обирає Пресвяту Діву Марію заради людей, їх спасіння і примирення з Ним. Ззовні Марія була подібна до всіх людей, але й була іншою від усіх. Велика чистота та безгрішність дозволяють називати Марію сьогодні чеснішою від херувимів і незрівняно славнішою від серафимів. Людина, що не має грішних думок, зберігає в собі Бога. Богородиця за усе життя не згрішила навіть думкою, вона стала досконалою посудиною, у якій зростав Бог. 

Відповідь Марії на поклик Бога із Євангелія “Ось я Господня слугиня.."(Лк.1:38б) показує її стосунки з Богом. Вона не готувалась до приходу Архангела в Єрусалимському храмі, вона вела буденне життя, але була чиста, молилась, вірна закону готувалась до одруження. Але приходить ангел, що наче вривається у її життя і плани. Без тиші й довіри до Бога інша б дівчина злякалась і втекла, вістка б не здійснилась, і Ангел полетів би далі. Роздумуючи над відповідю Марії "так", слід зауважити, що це не було просто, але від того часу, як вона відповіла, Син Божий вміщається у її лоні, і починається оббоження усього люду. Приймаючи волю Бога, вона одразу стає Матір'ю Божою.
Друга частина відповіді Діви Марії "..нехай зо мною станеться по твоєму слову!” (Лк.1:38в) показує упокорення Бога перед людиною і людини перед Богом. Під час цієї зустрічі відкрилися Небеса, Небесні Райські Двері. Людина отримує доступ до Бога, а Бог приходить до людини. "І Слово стало тілом, і оселилося між нами"(Йн.1:14а). Архангел Гавриїл, ім'я якого означає "сила Божа", сповіщає Марії, несучи зміст власної місії: "Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить" (Лк.1:35)

Коли воля Бога постукає у серце, важливо підготуватися. Шлях Богородиці показує, що Бог обирає не сильних лідерів, а простоту, невинність і тихість, що народжується тоді, коли власну волю підкоряємо Божій. 

Отець Йосиф Щур, священник УГКЦ, ігумен монастиря отців Василян у м. Києві