"Кладовище - брама до вічності", - о.Міхал Бранкевич

Кладовище або цвинтар - місце, яке є знаком продовження існування певної людини в нашій свідомості й допомагає нам брати участь у події, якою є вічність. Кладовище є брамою до вічності. Це наше майбутнє, яке нагадує про "Memento mori" (з лат. "пам'ятай, що помреш"). Яке саме майбутнє залежить від кожного особисто. 
Молитва за померлих відкриває нас на вічність, що нас чекає. Вічне життя дозволяє відчувати близьких осіб, не залежно від того пам'ятаєш чи не пам'ятаєш їх. У наших душах знаходиться досвід життя, який може бути переповнений різними емоціями, але молитва допомагає єднатися задля надії на час зустрічі із померлими.

Споживання на кладовищі їжі походить від язичницьких традицій. Ми як християни маємо пам'ятати Ісуса, котрий три дні смерті до воскресіння не потребував поживи. Вже після воскресіння Ісус споживав хліб та рибу з учнями. 
На кладовищі не потрібно боятися. Померлі спочивають у глибокому мирі і спокої та є безпечні. Особи, які померли, моляться за нас, а нам варто неустанно молитися за них, бо у цей момент вони провадять нас до нашого майбутнього, вічного життя.


Отець Міхал Бранкевич, духовний наставник Дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater»