"Кожного разу, коли ми дозволяємо клопотам життя цього поглинути нас з головою, ми забуваємо про присутність Марії", - єпископ Віталій Кривицький (+текст)

Євангеліє: Йо 2,1-11

„Коли війна вривається у двері, не захистять слова і печатки на папері”,- співається у одній відомій українській пісні. Люди постійно перебувають у загрозливій ситуації, коли найголовніша цінність – життя опиняється під загрозою знищення. Разом з людським життям в руїну йдуть всі здобутки культури і цивілізації, починаючи від простого побутового щастя людини. Коли з неба падають бомби, коли стріляють гармати нам здається, що захисту немає, що ситуація безнадійна. Сьогодні, коли ми в Україні черговий раз переживаємо наслідки військової агресії, ми ще і ще раз усвідомлюємо, що означає тремтіння перед обличчям смерті, знищення і невідхильності Страшного Божого Суду. Саме в таких ситуаціях ми усвідомлюємо необхідність захисту наших головних цінностей. Бо коли життя витікає з нас разом з кров’ю, коли ми усвідомлюємо, що життя забракло як вина на весіллі в Кані Галілейській, ми відчайдушно шукаємо розради і захисту. Перед обличчям Страшного Суду нам потрібен адвокат.

Навіть великі святі тремтять тоді, коли перед їх душею відкривається брама до потойбічного життя. Навіть святі, особливо святі розуміють як важливо саме в цей момент відшукати присутність захисника-адвоката, який супроводжував би при вході на територію Божого Царства.

Свідки споминають, що один з найвеличніших святих о. Йоан Боско наближаючись до завершення свого земного життя вимогливо говорив до тих, хто оточував його: „Дивіться, Пресвята Матір – вона вже тут!” Ті, хто були поряд заспокійливо відповідали: Так, отче, - Вона завжди поряд з нами! Але Святий отець Іван Боско наполягав: „ Дивіться, Вона вже тут! Саме тут! Вона – ось Вона…”

Він пробував переказати своїм найближчим реальне бачення Богородиці, яка з’явилася і стала біля свого Сина в моменті закінчення його земного життя. І це було увінчанням того, чому Святий завжди навчав своїх дітей: Пресвята Діва Марія є завжди присутньою серед нас. І проблема тільки у тому, що ми самі не завжди буваємо свідомі цієї присутності.

Кожного разу, коли ми дозволяємо клопотам життя цього поглинути нас з головою, ми забуваємо про присутність Марії. Кожного разу, коли нас перемагають страхи і відчаї, безнадія і побутове запаморочення ми втрачаємо духовний зір і вже не бачимо присутності в нашому житті Пресвятої Богородиці Діви. Кожного разу, коли нас затьмарюють конфлікти, сварки, інтриги, боротьба амбіцій, конкуренція інтересів ми втрачаємо свідомість того, що Мати Божа є тут, тепер, саме в цьому місці – з нами. Нам здається, що Небесна Мати десь далеко. Пусте! Вона завжди там, де її діти. Особливо тоді, коли приходить голгофський хресний час, вона ні на мить не залишає нас.

Серед вируючих негараздів сьогоднішнього світу ми, християни, повинні оновити свідомість присутності Марії Діви в нашому житті. І не тільки оновити, але наважитись донести цю свідомість до всіх інших, зробити цю свідомість стартовим майданчиком для нової євангелізації, щоби через Марію дійти до Ісуса; щоби через присутність Богородиці у нашому житті відродилася в нас свідомість нашої приналежності до життя в Воскреслому Христі і наявності Христового життя в існуванні кожної охрещеної людини.

Особливо сьогодні ми мусимо відновити свідомість присутності Дівочої Матері – Богородиці – саме тут, в нашому житті, в наших обставинах, серед наших клопотів і негараздів. Що означає ця присутність?

Перш за все, вона означає, що жодна надія не є марною: разом з Дівою Марією у нашій щоденності, вже тепер присутня діюча віра у спілкування святих, присутнє Небо на землі, присутня перемога Воскресіння Христового, яку не вдасться відмінити ані політикам, ані олігархам, ані мілітарним агресорам. Присутність Марії - це перемога Божого ладу над негараздами безладдя світу цього. Бо Вона є тою заповітною жінкою, Потомство якої своєю стопою вбиває змія безладу, брехні, інтриг, бунту, зубожіння, руїни. Вона є зіркою, яка розганяє темряву і проголошує новий ранок. Наближенням цього ранку стало Непорочне зачаття Богородиці, коли Всемогутній Бог втручається у безвихід гріховного єства і у світ приходить та, яка не зазнала на собі гріховної плями.
Вічне євангельське слово надзвичайно точно відтворює цю перемогу надії над безладом і негараздами тоді, коли згодом описує присутність Ісуса, Його учнів разом з Марією, Матір’ю Ісуса, на весіллі в Кані Галілейській. Разом з євангелістом ми опиняємось в ситуації, коли людське святкування шлюбу, ця свята радість, може бути зненацька зірвана побутовим негараздом: вина їм забракло.

В цьому вислові „вина їм не вистачає” зосереджено все про що євангеліст тактовно не хоче говорити, а розумний читач сам здогадається: весілля на яке закликали Ісуса і Марію святкували можливо зовсім не багаті молоді люди. Це було весілля пересічних, бідних людей, яких тим не менш любили й шанували люди. При всій своїй гідності молоді самі по собі не були в стані забезпечити всього необхідного. Сьогодні більшість з нас може досконало зрозуміти цю ситуацію, коли саме на радісне весілля відкладаєш останній грош – і все одно не вистачає на все необхідне. І тоді небагата людина ризикує: будемо радіти як зможемо, а якщо буде бракувати чогось, то покладемо надію на Бога. Ми зробимо те, що в наших силах, до кінця, до повного вичерпання. Те, що ми не в стані зробити, нехай доповнить Бог, якого ми щиро любимо і якого ми ніколи не цураємось.
Під час весілля в Кані Галілейськім прикру несподіванку, яка може зупинити свято, помічає Матір Ісуса.

Чи очікує хтось, що Марія витягне гаманець і щирим спонсорським жестом профінансує закупку нової порції вина? Певно, що ні! Ми навіть не знаємо скільки людей в цю мить було посвячено у справу, але напевно знаємо, що це не стало непомітним для Марії.

Богородиця ж сама не чинить чудеса. Тим не менш все відбувається досконало правильно, бо Марія це дороговказ, який завжди вказує на Ісуса. І коли ми звертаємось до Марії, ми звертаємось до Неї лише тому, що Вона є досконалим посередником в наших відносинах з Сином Божим.

Марія є втіленою надією всієї людськості, бо стала Матір’ю Спасителя Всесвіту. І саме тому Вона, вмістилище надії, не може погодитись зі знищенням добрих сподівань. Її слово до Сина є повнотою віри і саме це слово просто і непомітно змінює ситуацію, яка загрозливо руйнувала звичайне людське щастя. Материнське слово повертає радість і ставить все на свої місця.

Нескінченно важливо тримати перед очима цю євангельську правду, саме сьогодні, коли знову і знову щастя людського життя опиняється перед загрозою знищення. І так само, як ті організатори бенкету з Кани Галілейської, так само кожний з нас часто перебуває майже у відчаї і питає себе: що робити? Як дати раду?

Ми знаходимо рятунок на шляху простої сердечної молитви. У повноті довіри ми маємо молитовно розділити наші трагічні клопоти з Марією, Матір’ю Ісуса. Якби це не виглядало для декого банальним, але одночасно є діючим. Просте сердечне звернення до Богородиці – тобто через неї до Її Сина – може змінити все. Бо на прохання Матері Господар Всесвіту може перемінити закони природи, долю світу, зупинити війну і повернути життя до Божого ладу.

Нам треба лише одного: зрозуміти, що Мати Ісуса є тут, серед нас. Нам треба оновити свідомість її присутності саме тоді, коли клопоти і трагедії, безлад і війна загрожують невідворотно зруйнувати все, що ми з такими надіями і з такою любов’ю будували.

Оновити свідомість присутності Діви Марії в житті християн означає оновити в собі свідомість переможця – того, хто разом з Христом, в Христі і через Христа переміг усіх ворогів силою Хреста і Воскресіння. Хоча наш бій враз з життєвим шляхом ще триває, його закінчення у перспективі вічності вже оголошено. Переможець стверджує нове життя, новий лад, нове існування. У переможця нема ворогів, бо вороги вже повалені – є лише тільки ті, кого треба ввести в новий лад і навчити жити по новому. Ними інколи є ми самі.

Оновлюємо в собі пасхальну свідомість Христової і власної християнської перемоги через оновлення свідомості присутності Матері Божої в нашому житті. „Вона тут. Вона серед нас”, - шопотів Дон Боско на самому кордоні переходу із земного життя до життя в небі.

Вона є тут – і ми не є самотніми ані в юності, ані в старості. Вона є тут – в нашій сім’ї, особливо тоді, коли нас спонукає розсвареність. Вона є тут, коли наші діти замість радості приносять в наше життя несамовиті клопоти аж до відчуття повної поразки. Оновлення сімейного життя – примирення, терпеливість, мудрість у відносинах - починаємо від уваги до Присутності Небесної Матері. Тоді відступає наш егоїзм, наші амбіції і бажання стверджувати себе, контролювати і підпорядковувати. Ми віддаємо ініціативу Марії , щоби надії стали дійсністю.

Вона є тут – у житті наших спільнот, наших народів, наших націй і держав. І вже не треба боротися за перемогу тимчасових імен політиків або людей, яких так хибно називають сильними. Лиш два імені – споріднених імені – перемагають наприкінці всі інші імені і назви: Ім’я Ісуса та Ім’я Марії. Варто вибирати саме ці імена, бути вірними саме цим іменам, саме на них будувати сьогодення і майбутнє – у тому не буде ніколи ані обману, ані похибки.

Невтомна і мудра Матінка Небесна присутня на наших робочих місцях, в наших офісах, в наших майстернях, на нашому полі, в наших школах і університетах. Саме тут вона розчавлює голову брехливому змієві, який хоче отруїти плоди нашої праці, віддати наші здобутки, запаморочити голови наших дітей брехливим наукам. В найтрудніший час наших праць і нашого навчання, коли власних сил бракує і здається, що справедливість і милосердя зникли, притулимося до присутньої тут і тепер Марії, Вічної Діви і Матері, - і разом з нею віднайдемо нові сили для нових звернень.

Оновити свідомість присутності Діви Марії в нашому життю – це оновити свідомість своєї приналежності до Церкви. Ми мусимо підняти працю, щоби оновити присутність Церкви в наших родинах, в місцях нашої праці, наших навчальних закладах, соціальних установах, в нашому війську і в нашій політиці. Тільки так наше родинне і суспільне, громадське і політичне життя ми зможемо зробити чистим і святим – через повернення до них присутності Церкви, тобто присутності самого Бога, Христа, на якого вказує Діва Марія. «Робіть лише те що Він вам каже» - говорить і сьогодні. Вона – Матір Церкви. Церква є її дитиною. Всі ми – діти Церкви. Ганьбою було би зрікатися тих, хто нас народив.

І ми не зречемося. В оновленій пасхальній свідомості Христової перемоги ми повстаємо в цей час, щоби оновити в собі життя. Ми – діти Церкви! Ми – діти Марії – назавжди! Так допоможи нам Боже і заступництво Непорочної Діви!