"Коли Людина перестала бути Людиною, Бог став людиною", - о. Кшиштоф Бузіковський

Відповіддю на кризу людяності є те, що Бог став людиною. Через усі людські справи, що можемо зустріти у Святому Писанні, Бог розповів нам про Себе, про батьківство. Без Ісуса Христа ми не можемо вдивлятися в Бога. Ісус - Той, Хто занурений в Отця, і розповідає нам, Ким є Отець.

Небесний Отець - це не копія земного батька, але є чимось новим. Його буття батьком іноді є критикою земного батьківства. Це може означати, що людина зустріла критику земного батька або мами, і їй неможливо прийняти Отця Небесного як батька. Важливо знати: від моменту хрещення, коли ми занурюємось в Ісуса Христа, ми отримуємо здібність звертатися до Бога як до нашого Отця. Травми дитинства не обмежують нас у розуміння Бога як Небесного Отця. У молитві "Отче наш" ми не лише говоримо слова, яких навчив нас Ісус Христос, ми повторюємо те, що Ісус переживає у своїх стосунках з Отцем Небесним, розповідаючи нам про це. Навіть коли почуття і думки є зранені і переживаються у стражданні, ми вміємо входити у молитву "Отче наш". Жодна рана, навіть смертельна, якою могли скривдити земні батько, або мама, не можуть зробити мертвими наших стосунків з Богом. Спадщина відносин з Богом дана нам один раз і навіки. 
Травмувати власні відносини з Богом можливо лише, коли ми самі відкидаємо ближнього. У батька Небесного є живі відносини з усіма дітьми Божими. Ісус наближає нас до Отця завжди у спільноті, із нашими близькими. Звертаючись до Бога "Отче", відкриваємо у Ньому своїх братів і сестер. Очі Бога завжди сяють любов'ю до всіх. До Небесного Отця неможливо ставати окремо від відносин з іншими, інакше молитва завдає рани серцю Отця через наше свідоме відкинення будь-кого. 

Світ існує лише через те, що Бог Отець огортає його своєю любов'ю. Лише любов дає життя, любов, що дарує Бог. Ми сумуємо за Богом Отцем і за перебуванням близько Нього. Бога не можна використати на власну користь або маніпулювати Богом, чи виправдовувати Богом власну поведінку і реалізовувати особисті потреби через Його Ім'я. Ісус показує, що правдива близькість неможлива без довіри. Розуміння Бога як Отця народжує довіру, що перемагає будь-який страх перед близькістю. До глибокої близькості, яка народжується в душі людини, потрібно дозріти, щоб уміти виражати її назовні. Ісус провадить нас до серця і вчить говорити "Авва" (з євр. "отець, отче"). Входячи у відносини з Ісусом Христом, одночасно ми будуємо стосунок з Богом Отцем, будучи близько серця Отця Небесного.