Оксана Собко, координатор гурту "Київська Коляда", розповідає про ініціативу колядування на площах міста Києва. Під час програми почуєте уривки колядок з різних регіонів, дізнєтеся, як відрізнити колядку від щедрівки та як відслідкувати походження різдвяної пісні.
Спільнота "Київська Коляда" створена, як місце зустрічі всіх киян: дітей і дорослих, які хочуть навчитися колядувати і щедрувати, водити Козу і Маланку, перейняти красиві і різноманітні колядки і щедрівки записані від носіїв етнічної культури нашого народу.
Підготовка у Школі коляди планується з 1 листопада - до кінця грудня: 2 місяці. 1 репетиція раз на тиждень - всього 8 репетицій, як 8 променів Зірки. Це не комерційний проєкт, невелика оплата може бути лише за винайм приміщення для репетицій. Після цього колядників чекає своєрідна "практика": спільна велика Коляда на Різдво 7 січня і щедрування на Щедрий Вечір 13 січня в центрі Києва, там, куди можна запросити друзів і знайомих, заспівати разом відомі колядки і щедрівки, і показати старовинні маловідомі. А далі можна нести свято у свої оселі, до своїх сусідів, на свої вулиці. На Різдво-2018 така Спільна Коляда трьох гуртів: Колядницького гурту "Зоряниця", співочих гуртів "Слово Жінки" та "Вулиця Володимира" та їх друзів віншувала і співала киянам на Софійській площі та в київському метро на станції Золоті Ворота, творила веселе свято з Козою, Маланкою і Василем, і була тепло сприйнята, знайшла не лише відгук в серцях Господарів, але й бажання багатьох слухачів навчитися таким колядкам і щедрівкам. Тому і створюється такий гурт, як "Київська Коляда", відкритий для всіх бажаючих і люблячих українську народну пісенну і традиційну різдвяну культуру.
У четвертій катехезі великого циклу про людину отець Віталій Козак говорить про смирення як внутрішню силу людини, яка прагне перевершити саму себе. Йдеться про спокусу контролю, втрату людського виміру у світі та про те, як сучасність намагається «усунути» смерть, зводячи її до технічної помилки.
Ця катехеза відкриває постать святого Максиміліана Марія Кольбе як людину, близьку до кожного з нас — не «супергероя», а того, хто повністю довірився Богові. Через його життя, служіння і мученицьку смерть ми бачимо, що святість народжується з відданості Христу в щоденності.
В ефірі програми «У ваших намірах» брат Андрій Немченко розмірковує про святого Йосипа — мовчазного, але промовистого свідка Божого діяння. Чи могли зберегтися його реліквії? І якщо так — то де їх шукати сьогодні?
У програмі «Захристія» Тарас Компаніченко — кобзар, військовий і капелан — говорить про перші дні повномасштабної війни, служіння серед військових і роль музики на фронті. Це чесна розмова про мотивацію, втому, віру і прийняття реальності війни, яка стала частиною нашого життя.
Чи прагнення вдосконалити себе є шляхом до повноти, чи прихованою спокусою втекти від своєї людяності? У третій катехезі циклу «Людина на межі між Богом і безоднею» отець Віталій Козак говорить про культ безсмертя, контроль над життям і ризик втрати справжньої цінності людини.