"Голос Божий дуже легко заглушити "балаганом", в якому живемо", - о.Андрій Педай

Часто можемо думати, що святі це суперлюди, які мають надзвичайні здібності і йдуть до святості, віддаючи себе Ісусу Христу. Але кожен з нас зі своїми слабкостями також є покликаний бути святим. І "ключем" до святості є готовність віддатися Господу та Його волі на наше життя, залишивши особисті упередження.  Шарль де Фуко народився у 1858р. у Страсбурзі, Франція. У підлітковому віці Шарль втратив віру, не бачив сенсу та жив бунтарським життям, страждаючи через це. Він відвідував Службу Божу, але не мав живої віри. "Я жив як божевільний, не розуміючи своє життя, навіщо я живу, - згадує Шарль де Фуко сам про себе у юності та свій крик до Бога, - якщо ти є, то скажи, щоб я повірив." Господь дарував йому відповідь - зустріч з Ісусом Христом, яка привела до пізнання живої віри. Він став бачити у бідних Ісуса та прагнув бути із ними у тиші і спокої та допомагати у потребі. Це стало ідеалом життя для Шарля. У 28 років після кризи він повністю присвячує своє життя Ісусу Христу. Його називали Братом Шарлєм від Ісуса. Шарль працював над французько-турецьким словником, щоб наближати Ісуса до народів. Перебуваючи на Святій Землі Шарль де Фуко прагнув побудувати каплицю на горі Блаженств, в якій би цілодобово тривала Адорація, і була можливість перебувати з Ісусом у Пресвятих Дарах. Ця мрія не здійснилась за життя майбутнього святого, попри багато зусиль. Але Кіко Аргуельйо, засновник руху Неокатехуменальної дороги у католицькій Церкві захоплювався життям Шарля де Фуко і вже в 2000-х роках побудував каплицю. У 1916р. Шарль де Фуко був вбитий в Сахарі. Отець Андрій звертає нашу увагу, беручи за приклад життя святого Шарля, на стан, у якому ми перебуваємо. Де б ми не були, маємо бути готові душею до земної смерті, бути у відносинах з Ісусом Христом постійно, будуючи свій шлях до святості, яка можлива за будь-яких умов.