"Квіти Святого Франциска - витвір мистецтва літератури." - о. Микола Орач про Середньовічний твір

Збірка легенд-оповідань XIII ст., що мають поетично-піднесений характер, вихваляє та емоційно описує життя Святого Франциска Ассізького та його товаришів. Франциск жив у непрості часи: Італія була поділена через постійні війни, люди зазнавали голоду й холоду. Серед духовенства була поширена корупція, життя Церкви відбувалося в забобонах і часто у зловживанні молитвою, зростала кількість сект.

Народжений у родині купця тканинами та француженки, майбутній святий вів розгульне життя й мріяв про військову кар’єру — стати лицарем і здобути весь світ. Після того як зазнав полону, він почав усамітнюватися та багато роздумувати. А одного разу, споряджений до війська, дорогою почув голос Ісуса Христа: «Франциску, кому ти хочеш служити — слузі чи Господу?». Після повернення він став іншим, дещо дивним для оточення. У видінні він знову почув голос: «Іди і відбудуй мою Церкву».

Франциск почав вести жебрацький спосіб життя, зрікся грошей і майна, витрачав милостиню на Церкву, «покохавши свою сестру — Убогість», і вигукував на вулицях, як колись перші учні Ісуса: «Покайтесь і вірте в Ісуса Христа». «Свістун Царя царів», «співак найголовнішого Лицаря» — так називав себе Святий Франциск, вважаючи, що мрія про лицарство збулася в надзвичайний спосіб.

Він із запалом приймав прокажених і тих, хто потребував допомоги, що свідчило про його наслідування Ісуса Христа. Будучи відкинутим земним батьком, Франциск прагнув фізичного благословіння, бажав побачити таємницю народження Господа та пережити страсті Христа. Його «шаленість» захоплювала багатьох. Досвід присутності Бога, якого зазнав Франциск, змінив його життя та життя його однодумців. Францисканський спосіб життя почав об’єднувати сотні християн і формувати спільноти. «Зліпок Євангелія» — цитати зі Святого Писання — заклали основу уставу францисканського Ордену, до якого згодом почали вступати також люди зі знатних родин і високоосвічені особи.