Літургія годин: щоденне побачення Церкви з Христом

Чимало християн вважають, що Літургія годин (бревіарій) — це обов’язок виключно духовенства та монахів. Проте це хибний стереотип: бревіарій є молитвою всієї Церкви. Це не просто збірка текстів, а жива літургія, яка об'єднує Голову — Ісуса Христа — та Його Тіло.

Для розуміння суті бреіарія найкраще підходить метафора подружжя. Закоханій парі чи чоловікові з дружиною замало бачитися лише раз на тиждень. Вони потребують щоденних зустрічей, спільного столу та щирих розмов. Так само і Церкві замало зустрічатися зі своїм Спасителем лише раз на тиждень під час недільної Євхаристії. Літургія годин стала щоденним побаченням Нареченої та Агнця, де сам Христос запрошує нас розділити Його власну молитву, яку Він невпинно заносить до Небесного Отця.

Структуру та ритм цієї молитви для Західної Церкви заклав святий Бенедикт, який розподілив 150 псалмів на тиждень по конкретних канонічних годинах. Святий Бенедикт наголошував, що лінощі є ворогом душі, тому проміжки між молитвами мають бути заповнені працею. Ті монахи, які не мали сил для важкої фізичної праці, переписували книги. Завдяки цьому в монастирських бібліотеках збереглися праці античних філософів Платона та Арістотеля.

Проте над усім завжди панувало Боже діло (Opus Dei) — молитва. Коли лунає дзвоник, кожен має негайно кинути свою роботу. Якщо чернець у цей момент пиляв колоду чи виводив літеру, він мусив залишити справу недовершеною і поспішати на молитву. Сам Христос давав приклад такого пріоритету, залишаючи натовпи та апостолів заради нічної чи ранкової молитви до Отця.

Основою Літургії годин є псалми, які святий Августин називав голосом самого Господа. Коли ми молимося ними, ми звертаємося до Бога Його ж власними словами. Бог ніби вчить нас: «Радість виражай так, надію чи навіть гнів — ось так». Августин виділяв у літургії три голоси: голос Христа, голос Церкви та наш власний. Сам Христос молився словами псалмів навіть у хвилини смерті на хресті.

У часи, коли люди орієнтувалися за сонцем, два головні стовпи Літургії годин пов’язали із його рухом:

• Утреня. Схід сонця символізував Воскресіння Христа — «Сонця праведності». Як птахи на світанку розправляють крила у формі хреста та починають співати, так і людина покликана розпочати день із прославлення Бога. Спільна ранкова молитва діє, як сіль: вона додає смаку буденності.

• Вечірня (Vesperae). Захід сонця знаменує початок літургійної ночі. Це час для вечірньої жертви подяки за прожитий день, подібної до старозавітного піднесення кадила. 5. Обмін духовними благами та солідарність у молитві

Літургія годин має унікальну соборну силу. Отець Костянтин наводить метафору орла, який підхоплює слабких орлят на свої крила — так само Ісус Христос і Святий Дух підносять наші немічні молитовні зусилля до Отця. У цьому полягає глибока солідарність Церкви. Якщо через тяжку хворобу, слабкість чи душевний біль ви не маєте сил молитися, пам’ятайте: у цю саму хвилину тисячі християн по всьому світу моляться замість вас і за вас. 

Церква сьогодні запрошує кожного мирянина відкрити для себе цей скарб. Чудовою допомогою для початку цього шляху є трансляції спільної молитви на Радіо Марія, які є великою розрадою і духовною підтримкою у часи життєвих випробувань чи хвороб.