Маловідомі святі сучасності. Чи можливо стати святим, лежачи у ліжку чи тому, хто сліпий від народження?

Доротео Ерлє - (1880-1950рр.) італійський мирянин, сільський робітник, який приймав активну участь у парафіяльному спільнотовому житті. Організовував молитви для робітників, з якими працював, та ніколи не пропускав Євхаристії. Вів просте і смиренне життя, також допомагав фінансово дітям отримати освіту. В сільській місцевості, де він жив, його називали "святим робітником". Після його смерті відбувались паломництва на його могилу з проханнями про заступництво.

К'яра Бадаро - (1971-1990рр.) італійська мирянка, блаженна. У 17 років отримала діагноз від лікарів рак кісток. Втативши можливість ходити, була прикута до ліжка. Але попри біль, її завжди згадують усміхненою і часто люди приходили отримати духовну підтримку від неї. Вона готувалась до смерті як до "весілля з Христом". Духовним кредо молодої дівчини було: "Я маю все, бо маю Бога". Старждаючи, і приймаючи свою хворобу смиренно К'яра говорила: "Ісусе, якщо ти цього хочеш, я теж цього хочу".

Маргарита Руцька - італійська мирянка, яка народилась сліпою від народження і мала фізичні вади через деформацію тіла. Церквою була оголошена блаженною. Від народження батьки зреклися хворої дитини. Але дівчина зростала при францисканському монастирі, куди її взяли на виховання. Прикута до ліжка, залежна від допомоги інших, Маргарита жила у постійній молитві і прийнятті власної долі. Страждання сліпою, кривої, прикутої стали джерелом духовної сили, до неї ходили з порадою як до духівника.
Блаженна Маргарита говорила: "Хоча очі мої не бачать світла, душа моя бачить Бога. Той, хто любить завжди бачить більше, ніж той, хто має зір. Моя слабкість - це сила Христова, бо він діє там, де я безсила. Я не відкинута, бо Господь прийняв мене у своє серце. Ліжко моє - це мій вівтар, на якому я приношу Богу совє страждання."