Як Воскреслий Ісус Христос вказує на Євхаристію, та що дозволяє побачити живого Христа, запрошує особливо звернути увагу та сповнити серце "вогнем" духа у катехизі о. Марек Рудзь, настоятель парафій Пресвятої Трійці у смт. Ставище, Успіння Пресвятої Діви Марії у смт. Рокитне та Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у місті Тетіїв Київської області.
Священник запрошує зануритися у Слово Боже із Євангелія від Луки 24:13-35. Уривок, який описує подорож учнів до Емаусу, показує зустріч з Ісусом Воскреслим його учнів. Але вони не впізнають одразу Того, Кого запам'ятали розіп'ятим. Образ Ісуса, тортурований і збичований тілом, з'являється прекрасним і живим, якого не можна не любити. Той, який став переможцем смерті і гріха, Він воскрес. "Цей день Воскресіння є найбільш насичений світлом поміж усіх днів історії людства, він починається із зустрічі з Магдалиною, яка чекала на коханого спасителя, і продовжується зустріччю на дорозі з учнями..", - наголошує отець Марек.
У Старому Завіті Давид був прообразом Ісуса Христа. Про це говорить апостол Петро: "Бо Давид про нього казав: Я бачив Господа передо мною завжди, бо він у мене по правиці, щоб я не захитався. Ось чому звеселилось моє серце і зрадів мій язик. До того й тіло моє відпочине в надії. Бо ти не зоставиш душі моєї в аді і не даси твоєму святому бачити зітління. Ти дав мені дороги життя знати; сповниш мене радощами перед твоїм видом. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріарха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день." (Діян. 2:25-29) Постаті, події і ситуації Старого Завіту скеровані на Воскреслого Ісуса Христа. Без цих прикладів ми не можемо зрозуміти Таємницю Воскресіння Господнього.
"По дорозі до Емаусу відбувається Свята Меса, - зауважує священник, - ми маємо структуру і порядок Старого Завіту. Усе, що Ісус говорить до учнів у мандрівці до Емаусу, починаючи зі Слова Божого Старого Завіту, є в Євхаристії."
Коли наступає ламання хліба, учні впізнають, хто перед ними, адже знищене на хресті тіло, яким є образ ламання хліба - гостії, є сам живий Ісус Христос. Приймаючи Ісуса, учні в ейфорії і радості виголошують: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” (Лк.24:29б) Слово Боже показує, як прийняття Ісуса сповнює серце, і потребує вже не залишатися самими, та ділитися із іншими новиною: "вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними, які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.” (Лк.24:34)
"Святе Причастя - це повнота єднання з живим Воскреслим Ісусом Христом. Ніщо не замінить нам участі у Євхаристії, адже саме приймаючи тіло Ісуса, ми можемо побачити Христа", - говорить отець Марек, заохочуючи не упускати жодної можливості участі у Службі Божій.
У десятій катехезі циклу «Людина на межі між Богом та безоднею» отець Віталій Козак розмірковує над небезпечним прагненням людства знайти сильного рятівника, який наведе порядок у часи хаосу та страху. На прикладі роману «Дюна» Френка Герберта священик показує, що навіть обраний і харизматичний лідер може привести не лише до надії, але й до фанатизму, війни та руйнування.
13 травня — дата, яка символічно об'єднує португальське селище Фатіма, площу Святого Петра у Ватикані та долю сучасної України. Чому замах на Папу Йоана Павла ІІ та агресія Росії проти України мають спільне метафізичне коріння? У цій статті, заснованій на катехезі отця Романа Лаби, ми розглядаємо «помилки Росії» не лише як політичну ідеологію, а як глибоку духовну патологію — «абортивну ментальність», що намагається знищити суб’єктність цілих народів.
Що єднає земну й небесну Церкву? Чому святі, будучи в Небі, можуть випрошувати благодаті для нас? Отець Міхал Бранкевич, духівний наставник дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater», продовжує цикл катехиз про сопричастя Святих, яке допомагає нам вірити у вічне життя, та у цій програмі знайомить із трьома станами Церкви.
У програмі "У ваших намірах" говоримо про дітей як невинних чистих свідків, які мають дар бачити і чути світ без раціонального підходу до дійсності, разом з о.Міхалем Бранкевичем, духівним наставником дієцезіальної місійної семінарії «Redemptoris Mater» . Священник зауважує: "Віру у надприродню дійсність дитина сама собі не може придумати. Простота дитини дозволяє засоромитися усім розумним і мудрим людям цього світу. Діти передають правду про сучасний світ".
Гілберт Кійт Честертон у свої книзі "Вічна людина" звертається до тих, хто має можливість відкрити "розумність віри" і побачити перспективу життя. Отець Віталій Храбатин, референт Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії, запрошує до роздумів про дім і шлях віри на основі книги англійського письменника.