Літній час - пора вступних компаній до семінарій. Про покликання до священницького та богопосвяченного життя, різницю між душпастирями старших і молодших поколінь говоримо з єпископом Броніславом Бернацьким, який увійшов в історію РКЦ в Україні тим, що став у 1972 році першим священником, висвяченим для нашої країни з часів закінчення ІІ Світової війни.
Майбутній єпископ народився у воєнний час. У той важкий 1944 рік ще тривала ІІ Світова війна. Не дивлячись на такі несприятливі умови, село Мурафа, що на Вінниччині, дало Україні у ХХ столітті з півсотні покликань, чи не перший, хто відгукнувся на Божий заклик, був саме герой нашого інтерв'ю.
"Чи вживали представники спецслужб ненормативну лексику з наміром мене залякати? Вони поводили себе по-різному, бувало і погрожували розстріляти! В ті хвилини вже морально прощався з життям! Але щоб вони не робили, я не з лякливих! Що вони досягли? Я часто платив різноманітні штрафи. Це були чималі суми, по 50 рублів. Карали за те, що допускав до служіння біля вівтаря хлопців, яким ще не виповнилося 18 років. В час проповіді щось "не те" говорив. Не можна було священнику мати одразу два примірника Катехизму на столі. Якщо два - то це вже вважалось агітацією, - згадав владика Броніслав Бернацький.
- На запитання про відмінність сучасних отців від тих, які служили у часи гонінь, Його Преосвященство відповідає у дусі служіння, що раніше душпастирі були менш вибагливі і не так звертали увагу на умови, у яких їм потрібно було перебувати.
Радянська влада навчила священників працювати там, де Бог пошле! Отці не боялись різних парафій: малі вони, чи великі. Є там храм, чи каплиця. Сьогоднішні нерідко перебирають, говорять, що туди не підуть!" - розповів єпископ Броніслав Бернацький.