Микита Будка - перший український єпископ у Канаді, який після повернення на рідну землю був жорстоко замордований НКВД-ми

Народився 7 червня 1877 р. в с. Добромірка, нині Збаразького району, в селянській сім’ї. Народну школу закінчив у родинному селі. Потім навчався у класичній гімназії в Тернополі, 1897 р. закінчив її з відзнакою. Студіював право у Львівському університеті. Був вихователем дітей князя П. Сапєги в с. Більче-Золоте (нині Борщівського району). Згодом перейшов на богословські студії університету і Духовної семінарії у Львові. 1902 р. відбував військову службу у Відні.
14 жовтня 1905 р. після закінчення вищих теологічних студій у Канізіанумі в м. Інсбрук (Австрія) отримав свячення з рук Митрополита Андрея Шептицького. Знання богословія Н. Будка поглиблював у Віденському університеті (доктор теології, 1909 р.). Під час студій (1907 р.) організував філію австрійського товариства св. Рафаїла для охорони українських емігрантів з Галичини та Буковини і працював у цій організації 5 років.
На поклик А. Шептицького М. Будка став префектом Духовної семінарії у Львові, відтак – радником дієцезального подружнього трибуналу та референтом іміграційних справ. У 1910 р. заснував місячник “Емігрант” і редагував його до 1912 р.Микита Будка виїжджав з місіонерською метою до Німеччини та Боснії. Після однієї з таких поїздок залишився парохом у Козарі (Боснія).
12 липня 1912 р. Папа Пій ХІ призначив М. Будку першим єпископом для українців Канади. 6 грудня 1912 р. він ступив на канадську землю, де і жив у м. Вінніпеґ.
За час перебування в Канаді отець єпископ М. Будка організовував парафії, будував церкви і школи, засновував бурси – імені Митрополита А. Шептицького в Сан Боніфас (пров. Манітоба) та ім. Т. Шевченка в Едмонтоні, а також Дівочу академію Пресвятого Серця Христового в Йорктауні (пров. Саскачеван), притулки для сиріт (у Мондері й Войтумі), народні доми, осередки “Просвіти”, допомогові товариства, започаткував часопис “Канадійський Українець”, видав молитовник, боровся проти сектантства. У 1913 р. організував Собор українських католицьких священиків, на якому були затверджені правила Русько-Католицької Церкви в Канаді. У 1918 р. прийняв канадське громадянство. Того ж року організував два просвітньо-фермерських з’їзди, а в 1919-у заснував Українську Народну Раду у Вінніпезі.
У 1928 р. через погіршення здоров’я М. Будка повернувся до Львова, став єпископом-помічником Митрополита А. Шептицького. Був львівським деканом, Генеральним вікарієм Митрополичої консисторії, асистентом католицької акції Львівської єпархії, відпоручником Митрополичого ординаріату в Українському католицькому союзі та духовним провідником Товариства домашніх робітниць “Будучність”. Багато зробив для відбудови відпустового місця у с. Зарваниця на Теребовлянщині, був його опікуном.
11 квітня 1945 р. єп.Микиту Будку арештували у Львові органи НКДБ, і в 1946 р. він був засуджений на 8 років ув’язнення.Помер Никита Будка 1 жовтня 1949 р. в м. Караганда (Казахстан).
Його тіло вивезли в ліс для поїдання дикими звірами — так робили з тілами усіх в’язнів. Коли зранку наступного дня в’язні прийшли поглянути на тіло єпископа, то знайшли лише шматок з рукава його сорочки.
У катедральному соборі св. Володимира й Ольги у Вінніпезі відкрита (1962) пам’ятна таблиця на його честь.