Митрополит з Білорусії Тадеуш КОНДРУСЕВИЧ: "За те, що приймав українців до семінарії - отримував від влади "по вухах"

- Велику роль у моєму покликанні до священства відіграла моя мама. - Розповідає архієпископ. - Я народився дуже кволим і нездоровим. Тому мама віднесла мене до храму, прислонила до бокового вівтаря Діви Марії, і попросила допомоги. В школі, учитель фізкультури сміявся з мого стану здоров'я. Казав, що я такий, бо віруючий і пощусь. Мама ніколи не говорила, щоб я, може подумав про семінарію. Але дуже багато за мене молилася. Колись я приїхав додому з Вільнюса. Взяв молитовник та й пішов до храму. Я думав, що то МІЙ молитовник. Тітка з Польщі привезла, тоді ж вони усі однаковими були! Але коли потім придивився, то зрозумів - він не мій, а мамин: у ньому лежала іконка з молитвою про священицьке покликання для сина...
Коли став єпископом у 1989 році, мав прагнення відкрити в Білорусії семінарію. Влада була проти. Говорила так: "В Ризі вже є семінарія, якщо треба - йдіть туди". Але я не відступав! Оббивав пороги провладних кабінетів, просив, поки нам врешті дозволили. У рік відкриття до нас прийшло 37 юнаків, серед них були і українці. Зокрема, теперішній канцлер Київсько-Житомирської дієцезії, настоятель катедрального собору святого Олександра у місті Києві Віталій Безшкурий та сьогоднішній настоятель катедрального собору святої Софії у Житомирі, отець Віктор Маковський. За те, що я їх прийняв - дуже сильно отримав по вухах від влади.