"Бути дитиною перед Богом - це особливий стан душі", - о.Андрій Немченко

У програмі «У ваших намірах» о. Андрій Немченко розкриває тему духовного дитинства. На прикладі св. Терези від Дитятка Ісус та св. Франциска з Ассижу можна зрозуміти, чому простота, довіра та любов є найкоротшим шляхом до Бога.

Св. Франциск називав своїх послідовників «братами меншими», а св. Терезіта увійшла в історію Церкви як «Мала Тереза». Обоє святих обрали шлях свідомої «малості» та радикальної вірності Богові.

Св. Франциск з Ассижу повернув Церкві радикальний євангельський спосіб життя в убогості, відмовившись від власності та повністю поклавшись на Боже провидіння. Навіть коли перші брати вважали його устав занадто суворим, орден стрімко розрісся по всій Європі.

Св. Тереза від Дитятка Ісус ще змалку відзначалася глибокими роздумами про Бога та вічність. Проживши лише 24 роки, 9 з яких - в закритому монастирі, вона залишила світу свою «малу дорогу» любові. Вона прагнула бути «серцем Церкви». Не боялася смерті, адже знала, що її судитиме Той, Кого вона понад усе любить.

Бути дитиною перед Богом — це не про незрілість чи легковажність, а про особливий стан душі. Можна виділити 3 головні риси цього шляху:

1. Прагнення рости. Дитина завжди бажає вирости та стати схожою на батьків. Так само духовне дитинство передбачає постійне зростання у святості для Божого Царства, а не духовний застій.

2. Беззастережне довір’я. Дитина не сумнівається в любові батьків і приймає їжу чи піклування без підозри. 

3. Простота та щирість. Дитині не властива гординя; через любов і довіру до ближнього вона вчиться довіряти й любити самого Бога.

Св. Франциск впродовж усього життя молився перед розп'яттям і плакав через те, що «Любов не люблять». Бажаючи відчути ту любов і біль, які Ісус переживав на хресті заради відкуплення людства, Франциск отримав стигмати — п'ять ран Христа. 

Францисканці особливим чином вшановують перехід св. Франциска до вічності - є спеціальне набоженство, яке називається «Транзитус» («перехід»). Символом набоженства є літера Тау — знак хреста й печать пророка Єзекиїла. Під час відправи зачитується біографія святого, співається «Гімн сонцю», читаються 142-й псалом та уривок з Євангелія про Останню Вечерю. За традицією благословляється та ламається хліб, гаситься світло й горить лише одна свічка. Вірні моляться з розпростертими у формі хреста руками (5 разів «Отче наш», «Радуйся, Маріє» та «Слава Отцю») на честь п'яти ран - стигматів.

Приклад св. Терезки та св. Франциска нагадує, що найпростіші речі роблять нас найближчими до Бога. Відкритість, щире довір'я Отцеві та щоденний вибір любові — це і є той заклик Ісуса стати як діти, щоб увійти до Божого Царства.