Розарій
У ваших намірах
Житія святих
Катехиза
Ангел Господній
Розарій
Свята Літургія з церкви Різдва Богородиці (Львів)
Пісня Перемоги
Коронка до Божого Милосердя
Молитовна лінія
Дитяча катехиза
Катехиза
Дитяча молитва
Дитяча катехиза
Розарій
Літургія годин (Бревіарій)
Св.Літургія з Катедри св. Олександра (Київ)
Молитовна лінія
Заклик до Бердичівської Богородиці (Наживо)
Вечірній ефір
Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: “Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ”. З цього приводу дівчинка після свого народження отримала ім’я Клара, що в перекладі означає “ясна.” У цій же катедрі вона була охрещена.
Можна без сумніву ствердити, що значну долю у християнське виховання
Клари внесла її мати, жінка великої християнської духовності, якій ще
перед хрестоносцями поталанило побувати у Святій Землі. Іншою людиною,
яка зробила значний внесок у християнське виховання дівчини та посприяла
прийняттю рішенню залишити цей світ і присвятити себе молитовному
життю, був святий Франциск, який своїм прикладом абсолютної відмови від
земних багатств та своїми проповідями сильно впливав на своїх
співгромадян.
У ніч після Вербної Неділі, 18 березня 1212 року Клара у
супроводі Пацифіки з Гуельфуччіо таємно втікає до Порц’юнкули, де її
очікував Франциск і його брати. Там Франциск вдягнув її у францисканську
рясу, і виконав постриг, посвячуючи її для покутного життя. Після цього
Франциск запровадив її до монахинь бенедиктинок Сан Пауло у Бастії
Умбра. Саме до цього монастиря батько Клари приходив силою повернути
доньку додому.
За радою Франциска Клара сховалася до церковки Сан Даміано, яка стала Домом-матір’ю всіх її співсестер, які напочатку звалися “Убогими Дамами з Сан Даміано “, а після смерті Клари “кларисками”. Тут вона прожила сорок два роки, майже постійно хвора, ініціюючи чернече життя для багатьох своїх подруг і родичів, у тому числі своєї матері Ортоляни і сестер Агнесси і Беатріче.
У 1215 Франциск призначив Клару абаткою і уклав перший устав для Ордену, який розповсюдиться по всьому світі. Велика особистість Клари не минула уваги прелатів Церкви. Папський легат кардинал Уголіно сформулював перший устав для наступних монастирів, а згодом надав привілей убогості, завдяки якому Клара мала можливість позбавитись будь-якої форми власності. Сталість її характеру, солодкість її душі, спосіб керування спільнотою з величезною любов’ю і розвагою викликали пошану у Пап, які шукали нагод, щоб з нею зустрітись.
Після смерті Франциска до Клари стали надходити звістки про те, що
деякі монастирі сестер почали приймати на власність землю і ренти. Це
засмучувало і викликало неспокій у Клари, яка хоча і хвора, завжди
бажала зберегти максимальну убогість свого монастиря, укладаючи Устав,
схожий на Устав Братів Менших, який у 1252 затвердить кардинал Раінальдо
(згодом Папа Олександр IV) і який підтвердить своїм благословенням Папа
Інокентій IV безпосередньо перед своєю смертю. Кардинал Раінальдо сам
особисто приніс папську буллу затвердження Уставу. На наступний день, 11
серпня 1253 року, Клара померла. Похорон правив сам Папа, який під час
молитви не захотів брати тексти про померлих, лише урочисті тексти про
дів.
Її тіло було поховано у храмі Сан Джорджіо (святого Юрія), і згодом перенесено до храму, який отримав її ім’я.
Постійним
наміром Папи Інокентія IV було оголосити її святою швидко після її
смерті. Проте це стало можливим лише восени 1255 року після влаштування
всіх формальностей. Святою її оголосив Папа Олександр IV.
У програмі «У Ваших намірах» брат-францисканець Андрій Немченко розмірковує над темою страху: звідки він виникає, у чому полягає його небезпека і як він впливає на духовне життя. Священник чітко розрізняє страх перед Богом і страх перед небезпекою. За його словами, будь-який страх можна подолати – у цьому допомагають віра, молитва та довіра до Бога. Про практичні кроки у боротьбі зі страхами й фобіями брат Андрій розповідає у програмі.
Про розпізнання дарів, час їхнього прояву та про те, як служити ними, розповідає монах-капуцин брат Сергій Губицький, настоятель монастиря Святого Йосифа Хрестителя у місті Старокостянтинів Хмельницької області. Брат Сергій не є священником, але його служіння охоплює багато напрямків. Він художник-іконописець, психолог, реставратор, скульптор, різьбяр по дереву, музикант, співак, агроном і господар. У програмі «У ваших намірах» брат ділиться своїм досвідом реалізації дарів як відповіддю на потреби часу та глибоким бажанням творити.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко розповідає про традицію днів духовної віднови, які зазвичай відзначають у перший четвер, п’ятницю та суботу кожного місяця. Ця практика пов’язана з особливим вшануванням Євхаристії, Пресвятого Серця Ісуса та Непорочного Серця Марії. Водночас священник наголошує, що зовнішні форми не мають стати порожнім ритуалом. Отець Андрій застерігає: важливо не лише дотримуватись умов, але й не втратити головного - глибини особистої віри. «Головна умова духовних практик - це любити молитву і Таїнства», – підкреслює він.
Літо — це «гаряча» пора паломництв до відпустових місць.
У програмі «У Ваших намірах» отець Андрій Немченко ділиться роздумами про традицію паломництв.
Священник зауважує, що першим паломником в історії людства можна вважати Авраама — адже саме він, почувши голос Бога, вирушив у незнане, довірившись повністю Його Провидінню.
Отець Андрій також розмірковує над значенням слів «паломник» і «прочанин», підкреслюючи духовний зміст цих понять.
Маючи багаторічний досвід участі в піших прощах — до Бердичева, Чечельника та інших санктуаріїв — отець Андрій переконаний: хоча б раз у житті варто пройти пішки цей шлях. Бо паломництво — це не лише подорож у просторі, а насамперед шлях віри, довіри та особистої зустрічі з Богом.