"Найстрашніше стає тоді, коли рація починає мовчати", - Олесь Кромпляс

Перше зіткнення з ворогом я часто згадую. - Розповідає Олесь. - Це було 2014 року, в часі звільнення Маріуполю. Я був в другій сотні, що стояла в резерві. О 5 ранку, ми приїхали в Маріуполь. Місто спить. Лише уявіть: фіолетово-рожево-малинові відтінки сонця, вітру немає, співають пташки. Пастельні тони, м'яке світло. Перша сотня пішла в атаку, а ми перекриваємо вулицю Грецьку, яка знаходиться в центрі Маріуполя. Раптом, в тилу зліва почали лунати перші постріли. Чуються вибиті шибки, перший крик в раціях! Це дійсно тонізує. Від того, що ти стоїш і не можеш нікуди бігти - адреналін переповнює! Межа, переді мною приватний сектор, будиночок, дорога, а між ними - зовнішній палісадничок де деревця ростуть між доріжкою та дорогою. Ми лежимо в траві, переді мною пробігає пара. Сімейне подружжя, їм обом трішки більше тридцяти років. Він лише у сімейних трусах, а вона у нічній сорочці. Чоловік босоніж, жінка у шльопанцях. Кожен тримає по простирадлу в якому замотана мала дитина. Я просто на це дивився і переживав.