"Намагаюсь бути інструментом в Божих руках", - о. Іван Держило

Про пошук покликання

- Бог поступово став мені відкривати, що покликання не треба шукати десь у когось авторитетного цього світу, а саме у того, хто кличе. Я називаю Боже провидіння пазлами: один пазл вікриваєш - нічого не розумієш, інший теж, а потім раз, - і вони склалися до купи, і ти думаєш, що "вже цікаво".

Про почуття гумору Бога

- У моєму житті, коли казали "може будеш священником?", я відповідав, що тільки не це. Я казав іншим "не одружуйтесь з іноземками" і ... (о.Іван сміється, бо має дружину з Гватемали). Коли Бог почав проявляти почуття гумору в моєму житті, я зрозумів це не для того, щоб просто посміятись, але щоб побачити вищий рівень, ніж ти собі думав.

Про маму

- Випадковості стали серйозними для мене з того моменту, як моя мама, яка була хвора на рак, попрохала мене почитати Біблію. Раніше я в церкві як був, то лиш так, аби Бог мене не чіпав.

Про відповіді Бога

- Вперше в житті у мене народжується крик до Бога: "Боже, як так, чому Ти колись говорив з людьми напряму, Адам в раю Тебе міг про все розпитувати, посилав Слово через пророків, як Ісус був на землі апостоли могли питати, що захочуть, чому сьогодні не відповідаєш хоча б у примітивний спосіб?". З того моменту життя координально змінилось. Я почав помічати, що Богові цікаве моє життя, важливий кожен момент про мене. 

Про знайомство з Богом

- Я знав дуже багатьох людей, які знали про Бога, а тут у спільноті, я побачив тих, хто знає Бога. Зараз я не дивлюсь при молитві на себе як говорю чи як виглядаю, важливим є, чи був я уважний до Особи, з Якою спілкуємось, як двоє закоханих. Бог навчив мене, що найважливішим є концентрація на Особі, для Якої я хочу, щоб Вона досвідчила, що я її люблю, тобто на самому Богові.

Про Місійну Школу

- Рівно за тиждень, у тому місці, де я молився біля вікна, тато віддає мені половину грошей з тої суми, що ми заробили. Я рахую і розумію: "тут рівно вартість Місійної Школи, та ще й на дорогу й морозиво". 

Про вступ до семінарії та плани

Тут нема шансів, щоб я поступив у семінарію, вступні іспити вже закінчились. Спеціально готуватись не буду, піду, але якщо не вийде, все піде за моїм планом. "А нащо тобі іспити? - питає ректор, - ти приїжджай 1го вересня". Поломались мої плани.

Про те, як закохався у майбутню дружину

Я за все своє життя не зустрів такого християнства, яке настільки глибоке. Я подумав "вау, яке класне виховання". Коли ми зустрічались, і вона розказувала, як вони моляться сім'єю, а у неділю перепрошують один одного, дякують та говорять за що цінують іншого, я казав "я закохуюсь у твою маму, яка так організовує родину". Коли за статистикою тато приділяє своїй рідній дитині тет-а-тет 10 хвилин на тиждень, я думав "я краще не буду створювати родину". Але тут я зрозумів, що з такою дружиною, таким вихованням християнство може бути передано автентично.