Наслідки для моральних орієнтирів в ідеологічній системі (продовження)

"Я нічого не зробив" - не завжди означає невинність. Мовчання в ситуації, коли зло стає нормою — це теж вибір. Іноді небезпекою стає призвичаєння до голосу совісті, коли людина каже у відповідь на голос совісті: "Я знаю", і робить своє.

У результаті союзником ідеології стає звичка. Те, до чого людина звикла, перестає викликати в неї питання. Тому потрібно постійно перевіряти себе запитаннями на кшталт: "Чи не став я жорстокішим?" "Чи не вимагаю я від інших того, чого не роблю сам?" "Чи не називаю я свою боягузливість мудрістю?" Це допомагає тримати себе в духовному тонусі.

Моральна свобода — це здатність повертати собі критерії. Тому недостатньо просто "бути проти", треба ставити собі запитання: що є правдою, добром, справедливістю, гідністю людини й т.ін. Завдяки цьому, навіть якщо людина робить помилки, для неї стає можливим покаяння.

Той, хто може визнати свою помилку, відчиняє двері для змін.