"Навіть у гіркі моменти своєї долі - я не втрачала радості життя," - поетеса Ірина Кримська

"Ще будучи молодою, юною я написала сто віршів, які загубилися, та за ними не шкодую - тоді думала, що я поетка. Тепер можу над тим посміятися. На той час я писала вірші грамотно, адже навчалася на філологічному, але поетом стаю тільки зараз, - розповідає пані Ірина.

- Моя мати працювала вчителькою німецької мови. Натомість тато, працюючи будівельником, мав фундаментальний вплив на моє виховання та загальний розвиток. Завдячуючи любові батька до літератури, він зібрав домашню бібліотеку в кількості більше трьох тисяч книжок. Мати постійно привчала мене до слова, грамотності, охайності до письма і ці вчительські настанови ставили мене в певні рамки. Тато ж ніколи не ставив жодних рамок. Він мало говорив і читав щодня, незважаючи на важкі робочі дні".