У передачі «У ваших намірах» - Надія Гаврилюк, поетеса і літературознавець, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, авторка 11 поетичних збірок і близько ста літературно-критичних публікацій.
Вірші, які читає поетеса в ефірі Радіо Марія, присвячені різним темам: Різдво, євангельські блаженства, війна, молитва. Крім того, ви почуєте вірші з біблійно-історичного циклу, де авторка роздумує над екзистенційним питанням: «Хто я?». У літературних творах Надії Гаврилюк переплітаються біблійні сюжети з реальністю сьогодення.
Ти споконвіку Богом був у тайні:
У хмарі, в купині, що палахтить,
В стовпі вогненному і у ковчезі,
Ти в звичному укритий надзвичайно —
Побожні душі не лишав в бентезі,
Не був скупим на прояви щедрот,
Та знав Тебе лиш вибраний народ —
Для інших таїною зоставався,
Обранцю як Спаситель об’являвся.
Ти споконвіку Богом був у тайні:
Явився немовлям в вертепній стайні,
Укривши знову славу й Божество —
Ще не прийшов-бо час на торжество,
На Богоявлення в очисному Йордані
Та на весілля в Галілейській Кані,
Та мить ота, де смертю смерть поправ,
І знов лиш обраний Тебе пізнав,
Для решти був Царем лиш Іудеї,
Царем без царства, посміхом людей.
Ти споконвіку Богом був у тайні:
І душам, що в любові одностайні,
Явивсь під видом хліба і вина,
Щоби наситились вони сповна,
Замешкав в серці їхньому незримо,
Зробивши з нього двір Єрусалиму
Небесного, і світлом просіявши,
Аби вони Тебе являли завше,
Щоб була знана Твоя доброта.
Тим, хто не вірить, це лиш глупота…
(Надія Гаврилюк)
Чи може звичайна радіохвиля змінити життя людини, яка втратила надію? Колектив Радіо Марія підготував для вас особливий різдвяний подарунок — історію, що межує між вигадкою та реальністю.
У рамках Маріяфону напередодні Різдва поспілкувалися з Яном Собілом про те, як студія Радіо Марія в Україні від початку мала бути заснована у місті Запоріжжі, та чому врешті студія відкрилася в Києві, а також про мовлення радіо у Запоріжжі сьогодні - через рупор, поділився в ефірі єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії.
Ми наближаємося до кінця нашої підготовки до повної посвяти. Всі наші розважання показали, якою прекрасною і доречною є ця постава. Найвищий вчинок любові тут на землі є водночас найбільш зрозумілим. Так від величі серця, свідомо і з доброї волі ми хочемо здійснити цю посвяту, яка є єдиною доречною відповіддю на Божу любов.
Коли ми все краще пізнаємо Христа, коли ми все вірніше слідуємо за Ним і зі все більшою любов’ю приймаємо Його у Святому Причасті, тоді ми поступово перетворюємося на Нього. Але кому ж більше знати про закони такого внутрішнього перетворення і зростання Христа в нас, як не Матері, яка на собі пізнала істинність слів Предтечі: «Йому треба рости, а мені маліти»?
У хрещенні ми вперше визнали Христа. Урочистою обітницею ми посвятили себе на служіння Йому. Але як легко ми переступаємо через ці священні зобов’язання! А ми ж таки є безроздільною власністю Христа. Тож підтвердимо цю тотальну залежність, свідомо здійснюючи свою посвяту Ісусові через Марію. Тоді наша Небесна Мати допоможе нам вірніше виконувати свою хрестильну обітницю в майбутньому.