Розмова з екзорцистом
Духовні читання
Катехиза
Біблійні читання
Меса
Розарій
Коронка до Божого Милосердя
Святий дня
Молитва
Дитяча катехиза
Житія святих
Ранкова молитва
Меса
Дитяча катехиза
Житія святих
Годинки
Молитовна лінія
Розарій
У ваших намірах
Житія святих
5 червня мережу підірвала тема протидії замовчування насильства. Журналістка Настя Мельниченко оприлюднила свої особисті історії під хештегом #яНеБоюсьСказати. Вона написала: «Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережила більшість з нас. Я хочу, аби ми не оправдувалися "я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили". Бо нам не треба оправдуватися. Ми не винні, винен ЗАВЖДИ насильник. Я не боюсь говорити. І я не почуваюся винною…». І далі, як хронологія насильства, писала про різні напади «коли було 6 років, коли 12, коли 21…». Неймовірно потужна хвиля відгуків і коментарів, під хештегом #яНеБоюсьСказати вибухнула майже одразу. Українські жінки та чоловіки почали відверто розповідати свої історії насильства, яке колись зазнавали – домагання, зґвалтування, залякування, примус, розбещення. Радіо Марія ефіром «Рецептів життя» вирішило долучитись до акції. Мовчати на зло не можна!
«Я дуже сподіваюсь, що оскільки ця акція сколихнула суспільство, що байдужих залишиться менше. І коли хто-небудь в транспорті помітить, що до дванадцятирічної дівчинки чіпляється дорослий дядько і гладить її по якихось частинах тіла, а дитина ціпеніє від розгублення і страху, сподіваюсь, що хтось просто заступиться. Що коли на вулиці дівчина репетує, що я не знаю цього чоловіка, допоможіть мені, люди не будуть проходити повз. Тому що цей вчинок не менш огидний ніж вчинок цього ґвалтівника, чи насильника» - активістка Оксана Іванців.
«Я, читаючи ці пости, зрозуміла, що деякі речі, які я вважала нормальними – нормальними не є. Я вважала нормальними, що я повертаючись з тренування тримаю телефон у руці і озираюсь, нормальним, що я щоразу думаю чи побігати мені після роботи, а потім розумію, що ні, вже надто пізно… Я раптом зрозуміла, що це суспільний консенсус, який створює спотворену картину світу. Немає бути така картина світу, в якій жінка постійно боїться і озирається » - письменниця Олеся Мамчин.
«Якщо чоловіка не болить те що болить жінку, то вони не стали одним тілом. Якщо чоловік хоче сексу, а жінка не хоче, і він насильно цим займається, то ні про яке злиття двох начал не може бути мови, це є просто насильство… Дружина це друг, це не йди, принеси, подай, зроби, а є друг, розумієте. І коли ми маємо сім`ю в якій чоловік помикає жінкою, або жінка чоловіком, то там нема подружжя» - католичка Олеся Коцюба.
«Це насильство спрямоване не лише на жінок, багато чоловіків потерпають від насильства, тільки їм дуже тяжко в цьому зізнатись…А дитині треба пояснювати, що доторки є нормальні, а є не нормальні. Перед відвідинами лікаря, маємо пояснити, що ось лікар буде тебе оглядати, але таку процедуру має право здійснювати тільки лікар і то з дозволу батьків. І головне, дитина має розуміти, що якщо вона чує від когось, давай це буде наш секрет – з цього моменту починається насильство» - Аналітичноорієнтований психолог Катерина Гольсберг.
«Не можна мовчати в жодному випадку, бо часто коли є зґвалтування, кажуть, що краще перемовчати, але я кажу своїм клієнткам, це вже сталось, вже більшого зґвалтування над вами ніж було не буде, якщо на закритому судовому засіданні ви скажете те що вже було, то ця людина вже більше не винить такого злочину…» - юрист Алла Кирюхова.