В ефірі динамічної програми говорили про чернецтво, в контексті згадки Східною церквою 30 січня святого Антонія Великого
Чернецтво - це внутрішній рух Духа! Сирійське чернецтво породило
ірландське, бо останні часто приїздили на Схід, і кельтам дуже
сподобалася така форма служіння Бога, дуже аскетинча. Наприклад,
сирійські монахи любили умертвлятися. Як вони це робили? Вбивали
тварину, стягували шкіру, натягали на себе, під спекотним сонцем, шкіра
починала стягувати пустельника, і чинила немилосердні болі монахам.
Кельти робили по-іншому: залазили у болото, мошкара починала їм сильно
докучати, буквально до крові. Іншими словами, чернецтво, це добровільна
смерть, тортури!
Здавалося б, це лише статистика — жінки живуть довше за чоловіків. Але чи може в цій різниці ховатися щось більше, ніж біологія? Чи не є це частиною Божого задуму, у якому жінці даровано особливу місію — берегти життя, вірність і час?
У циклі про духовне життя отець Сворад Дуда розповідає про найбільших містиків, чий шлях лежав через муки. У конкретній передачі значною мірою мова йшла про святого Максима Ісповідника.