Нові підходи у вихованні дітей, подолання ними труднощів

Сьогодні, при всій важливості навчанню, його ПРАКТИЧНО альтернативою стає РОЗВИТОК. Освітні системи достатньо стійкі, мені подобається приклад одного американського вчителя (Конні Стаут), який вірно підмітив, що викладач, що отримав диплом наприкінці 19 ст. міг би спокійно сьогодні зайти в клас і розпочати урок. Уявити собі таке, наприклад, у хірургії – просто неможливо. А класно-урочна система, парадигма, запропонована у 19 ст. – вчитель – підручник – учень – мало змінилася – не зважаючи на новий зміст навчання і діти, як і раніше є не суб’єктом, а об’єктом нових засобів навчання. Більше того, надзвичайно багато накопичилося інформації дітям все складніше не тільки опановувати знання, але й застосовувати їх в житті. По великому рахунку: - скажемо зараз крамолу – яка різниця, як діти засвоюють матеріал, якщо він з кожним роком застаріває раніше, ніж діти його засвоюють? – т.ч. набагато важніше, щоб в життя, до роботи заступали люди – бувші учні, які вміють самостійно працювати з інформацією, самостійно вдосконалювати свої знання та вміння, набувати, якщо потрібно, нові знання та вміння.  Тому ми вже сьогодні відчуваємо величезну потребу в таких людях, які: • Можуть адаптуватися у життєвих ситуаціях, що змінюються, самостійно вміють набувати знання, застосовувати їх на приктиці. • Самостійно критично мислити, вміти басити проблему та вміти її вирішувати, шукаючи самий раціональний шлях; чітко розуміти де, коли і як можна застосувати свої знання, творчо мислити, генерувати нові ідеї; • Грамотно працювати з інформацією, робити узагальнення, встановлювати закономірності, робити аргументовані висновки • Бути комунікабельними, контактними у різних соціальних групах, вміло виходити із складних, особливо конфліктних ситуацій • Самостійно працювати над розвитком своєї моралі, інтелекту, культури Для реалізації цих підходів треба змінюватись не тільки школі, але й підходи до виховання дітей в родині. Всі діти народжуються добрими та невинними (крім наслідків первородного гріха). Кожна дитина – особлива і Бог дає їй своє призначення. Ми, батьки, повинні визнавати, поважати і підтримувати процес розвитку нашої дитини. Ми не повинні формувати з них таких людей, якими вони, за нашими уявленнями, повинні стати. МИ відповідальні за те, щоб надати їм підтримку розвитку їхніх талантів та сильних якостей. Але кожна дитина приходить у світ зі своїми проблемами і ми допомагаючи їм не можемо позбавити їх від проблем, які виникають перед ними, тому, головне: не потрібно намагатися змінювати дітей або вирішувати їхні проблеми. Для кожної здорової дитини необхідно проходити через періоди випробувань, в яких діти розвивають дуже важливі якості: вміння прощати, очікувати на здійснення бажань, приймати інших людей, співробітничати, ставати цілеспрямованими та самодостатніми. Зокрема: 1. Дитина не навчиться прощати, якщо їй прощати нікого. 2. Дитина не розів’є в собі терпіння або вміння дочекатися на здійснення своїх бажань, якщо завжди і зразу отримує все, що забажає. 3. Дитина не навчиться приймати власні недоліки, якщо всі поруч неї бездоганні. 4. Дитина не навчиться співробітничати, якщо все і завжди відбувається так, як їх хочеться. 5. Дитина не навчиться співчуттю та повазі до оточуючих, якщо вона не бачить, що інші люди також відчувають біль та переживають невдачі. 6. Дитина не зможе розвити творчий потенціал, якщо за неї все будуть робити інші. 7. Дитина не стане відважною та оптимістичною, якщо вона не буде стикатися з неприємностями. 8. Дитина не навчиться виправляти свої помилки, якщо вона не знає що таке труднощі, невдачі та промахи.  9. Дитина не розів’є в себе відчуття самоповаги та здорової гордості, якщо не буде долати перешкоди та добиватися чогось. 10. Дитина не розів’є самодостатність, якщо їй не відомо відчуття ізоляції та неприйняття. 11. Дитина не розів’є цілеспрямованість, якщо у неї немає можливості протистояти авторитету чи добиватися бажаного. Тому, проблеми та випробування – НЕМИНУЧІ й НЕОБХІДНІ. Тому батьки повинні не відгороджувати дітей від життєвих випробувань, а тому, щоб допомогти успішно долати випробування та зростати. Життєві труднощі допомагають дитині ставати сильнішою та пробуджують те краще, що закладено генами та природою. Однак, щоб долати життєві труднощі, які ставить життя, кожній дитині потрібна підтримка особливого роду та любов.  Діти не зможуть самостійно справитися з усіма складнощами – без допомоги батьків. Тому, важливо допомогти дітям долати труднощі з тим, щоб у повній мірі розвивати внутрішній потенціал. Зокрема, донести до дитини, що: 1. Відрізнятися від інших – це нормально – бо всі діти – індивідуальні, зі своїми талантами, потребами та проблемами. Відрізняються хлопчики та дівчатка. Кожна дитина відрізняється від іншої за своїм бажанням та вмінням вчитися, важливо для батьків мати на увазі зі відмінності, не порівнювати одну дитину з ін.. та вчитися по-різному виявляти свою любов до конкретної дитини. 2. Здійснювати помилки – нормально. Всі – і дорослі і діти – припускаються помилок, якщо помилилася дитина, вона не думає, що зробила щось неприпустиме, а розуміють помилку із життєвих прикладів, тому важливо, коли й батьки визнають свої помилки по відношенню до дітей і один з одним. 3. Виявляти негативні емоції – це нормально – такі, як гнів, страх, розчарування, неспокій, ревнощі, невпевненість і т.д. Батьки також виявляють ці емоції і важливо, щоб діти їх бачили, з одним застереженням, що прояв цих емоцій – нормально, але вони допустимі не всюди і не завжди. Важливо й не придушувати свої емоції, бо в такому разі їх все одно діти будуть проявляти – але вже разом зі своїми емоціями. Не потрібно батькам і виявляти свої емоції дуже бурно. Важливо навчити дитини ідентифікувати емоції і говорити з ним про це. 4. Бажати більшого – нормально. Часто дітям навіюють, що тільки егоїстичні діти бажають більшого та засмучуються, коли не отримують бажаного. Стандартна відповідь багатьох – дякуй за те, що в тебе є. 5. Висловлювати свою незгоду – це нормально, але пам’ятай, що мама та тато – головні.