Новопризначений президент Caritas-Spes отець Петро ЖАРКОВСЬКИЙ: "З дитинства мати привчала до благочинної діяльності. Візьму молока, окраєць хліба і несу до сусідів"

- У нас в родині була корова.- Пригадує священик.- Мати часто просила мене піти до сусідів, віднести їм молока, чи хліба, запитати, чи мають води, допомогти, якщо треба. Вона вщепила мені, що треба бачити бідних і допомагати.

Так я ріс. З дитинства батько давав мені духовність: спільна молитва, сам він міністрував при алтарі. Пригадую його слова: "Кожна професія - добра, але священство - це щось надзвичайно важливе". Ці слова мені особливо запали у пам'ять.

Коли закінчив школу, потім армію, перше, що зробив, підійшов до отця Вітко з питанням: "А що то таке, семінарія?". Він одразу повів мене у канцелярію, дав мені адресу: Рига, вулиця Києва 16, і сказав, -  завтра вилітаєш! - І-ііі! Для мене це був справжній шок! Як сніг на голову! Я ж не говорив, що хочу йти у священики.

З півроку тому, мені подзвонив архієпископ Петро Мальчук, сказав, що владика Станіслав Широкорадюк є ординарієм Харьківсько-Запорізької дієцезії, і йому дуже важко суміщати ці дві посади. Чи міг би я очолити Карітас-Спес в Україні? Я завагався, відповів, що мені було б важко це зробити, бо я займався благочинністю лише на Закарпатті, а тут - ціла країна! Тому, якщо можливо: "Нехай мине ця чаша Мене!". Владика відповів: "Ти не відповідай одразу, подумай. До тебе ще передзвонить митрополит Мечислав Мокшицький...".

Архієпископ Мечислав скоро подзвонив і сказав: "Мати церква просить, було б добре, щоб ти взяв це на себе". Я відповів, що мені важко сказати, так чи ні, як вирішите на конференції єпископів, так і буде! В листопаді на конференції дійсно було поставлено це питання. 10 єпископів проголосували за таке призначення, і лише один, мій, Мукачевський єпископ (Антал Майнек- Авт.) - проти. Я можу його зрозуміти, ми разом працюємо по-суті, з 1989 року, і багато чого нам вдалося зробити. Ну що ж, сподіваюсь, Господь допоможе мені на новому місці здійснити Його наміри!