Нунцій Клаудіо Гуджеротті: "За спиною кожного семінариста є приклад якогось священика"

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Люди накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і волода­рів че­рез Моє Ім’я; обернеться це для вас нагодою для свід­чен­ня. Отже, покладіть у серцях ва­ших не готуватися наперед, як від­повідати, бо Я вам дам уста та мудрість, яким не зможуть протистояти чи протирічити всі противники ваші. Видаватимуть вас і батьки, і бра­ти, і родичі, і друзі, і вб’ють деко­го з вас, і будуть ненавидіти вас усі че­рез Моє Ім’я. Але й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобу­де­те ваші душі».

Незважаючи на всю свою зовнішню веселість, люди сковані страхом. Вони всіма засобами намагаються убезпечити себе від будь-яких бід і небезпек. Купують страховки від всяких мислимих нещасть і вважають, що вони стали невразливими для ударів долі. А що каже Святе Письмо? «Проклятий той, хто на людей покладається, а від Бога серце своє відвернув». Бо лиш у Бозі є справжня безпека. Ісус застерігає від оманливого забезпечення життя: «В одного багатого чоловіка рясно родила нива. Тож думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю? І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися... А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога» (Лк 12, 16–21).

Того часу, коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним ка­мінням та дарами, Ісус сказав: «Настануть дні, коли з того, що ба­чите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнова­ний». Вони запитали Його, кажучи: «Учи­телю, коли ж це буде і яке знамення того, коли це має статися?» Він же відповів: «Глядіть, щоб вас ніхто не ввів у оману, бо ба­гато хто прийде під Моїм Ім’ям, ка­жучи: “Це я!” – і: “Час наблизився!” – Не йдіть за ними. Коли ж почуєте про війни та роз­рухи, – не жахайтеся, бо має це раніше статися, але ще не відразу кінець». Тоді говорив їм: «Повстане на­род проти народу і царство проти царства; і будуть місцями великі земле­труси, голод, пошесті й жахливі події, і будуть великі знамення з неба».

Вже багато століть світом лунає крик про свободу. Послабити і розірвати всі зв’язки у праці та у сім’ї, в суспільстві та у державі. Та чи не криється тут неправильне розуміння свободи? Піддаватися будь-якій забаганці, виходити за всякі межі — це не свобода, а нестриманість. Служити Богу — ось що таке панування; з власної волі віддати себе Богу — це найвища свобода для християнина. Ісус сказав про справжню і хибну свободу: «Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! ...Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха» (Йн 8,31.32.34). Св. Павло навчає бути вільними у Христі: «Христос визволив нас для свободи, тож стійте в ній і не впрягайтеся знову в ярмо рабства... Адже ви, брати, покликані до свободи. Тільки б свобода ваша не стала причиною жити по-тілесному, але любов’ю служіть один одному» (Гал 5,1.13).

Правдивість у світі більше не цінується. Запанували брехня, викривлення і лицемірство. Кожен хоче здаватися тим, ким він не є. Хитре лукавство і безсоромне шахрайство всюди вихваляють як уміння жити, так що навіть віруючі заражені цією бідою. Христос був прозорим наче кришталь. В ньому не було жодного обману чи фальші. Правдивість у слові й ділі, правдивість будь-якою ціною — ось мета, яку собі ставить християнин. Ісус вимагає від нас: «Тож нехай же буде ваше слово «так» — так, «ні» — ні, а що більше цього, — те від лукавого» (Mт 5,37). Ісус викриває сатану як батька брехні: «Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав. Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів. Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Йн 8, 42–44).