"Окупанти контролювали чиї імена ми подавали на Месу" - Історія родини Самойлович про життя в окупації.

Коли чоловік прийшов о шостій годині ранку, і питає: що будемо робити? Перше що прийшло на думку, ми взяли розарій у руки, і всією родиною помолилися. Ми молилися у намірі щоб Бог дав відповідь на питання як правильно треба вчинити, виїжджати з села, чи навпаки згортуватись і підтримувати одні одних. Син був в той час у Херсоні на навчанні. Тому ми також молилися аби він приїхав додому, щоб ми були разом... Будучи вже в окупації ми вірили що прийдуть наші хлопці, і цієї весни ми садили картоплю, капусту з думкою, що як нас звільнять, то хлопців треба буде нагодувати. Нам як віруючим було важко. Окупанти контролювали чиї імена ми подавали на Службу. Священникам теж дуже важко було. На Месі звучала молитва за всіх воюючих, але вказувати що саме за українських було небезпечно. Окупанти приходили до священника і питали за кого він молиться. Робили огляд, були присутніми на Службі.