Отець Ярослав Гонсьорек: "Іноді в невіруючій, непрактикуючій родині може вирости хтось дуже побожний."

Раніше в Церкві не було жодної катехізації, жодних уроків релігії. Була лише родина і була літургія. А в літургії проголошується Боже Слово, зустрічається спільнота віруючих. І тоді вистачало того, що дає Церква в літургії, а родина давала те, що їй належить. Багато століть існувала саме така тиха домовленість між Церквою (якщо розглядати Церкву, як інституцію) і батьками-християнами. А домовленість виглядала більш-менш так: ми уділимо дітям святого хрещення, але за умови, що ви
приймете на себе відповідальність за розвиток віри цієї дитини, тобто родинний катехуменат. Церква залишала це батькам. І до сьогодні існують такі правила, що не можна охрестити дитину, якщо батьки невіруючі. 

Ми тішимося, що хоча батьки невіруючі, але ще бабця є вдома, то може вона доповнить і якось там буде вчити дитину молитвам і катихізису. Але це непорозуміння! Добре, що бабці є і роблять дуже багато доброго, але не можна навчати якось там.  Дитина врешті-решт, коли виростає, бачить позицію батьків. Звісно, Божа благодать діє по-різному і можуть бути винятки. Але це вже надзвичайна дія Божої благодаті. Зазвичай відбувається по-іншому.