Отець Юрій Блажиєвський: "Спокуса - своєрідний індикатор довіри Бога до нас..."

Отець Юрій Блажиєвський, свої роздуми присвятив пошуками відповідей на питання, що таке спокуса і як з нею боротися. Тлумачні словники, на жаль, не дають однозначного визначення цьому слову, а іноді ще і на­діляють його помилковим значенням. Спокуса розуміється як спонука до зла, спокушання, і, нарешті, як сам гріх. Якщо ж запитати яка роль спокуси в нашому житті, більшість відповідає, що її необхідно всіляко уникати. Спокуси є певного роду випробування, які посилаються людині ворогом роду людського або виходять від людей, але з попущення Божого. Таким чином, все, що здійснюється в нашому житті з попущення Божого, потрібно для нашої користі, але за умови, що ми боротимемося з цими спокусами та не дозволятимемо їм оволодівати нашими серцями. Спокуса стає гріхом тільки тоді, коли людина звикається з нею та приймає її у своє серце.

Спокуса починається завжди з простого сумніву. Перше, що сказав спокусник Єві в Райському саду, було: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?».

Люди завжди спокушуються тільки тим, в чому вони більше всього мають потребу або більше чого бажають. З цього виходить, що в моменти, коли ми шукаємо всіма можливими шляхами задовольнити якісь свої потреби, вони, ці потреби, мають неодмінно бути згідно з Євангельським вченням.

Тому явним підтвердженням є спокуса Христа в пустелі, що являє Собою істинно духовну людину, яка здатна протистояти спокусам цього світу та в боротьбі з ними завжди виходить переможцем.