Єпископ-номінант: "Коли я сказав "так" на пропозицію Церкви, я пережив це, як пропозицію Ісуса. Останній час я переживаю тісні інтимні стосунки з Богом"

"Я ніколи не пхався до влади, бо розумів, що це велика відповідальність. Процес вибору в кандидати до єпископського стану - це цілий рентген. Перший, хто дізнався про мою номінацію - вікарій нашого ордену Яцек Дудка, а потім і з провінціалом. Коли я Нунцію казав "так", в мене вагань не було. Перед зустріччю з Нунцієм в мене був час подумати і в ті хвилини роздумів виникали страхи, що я негідний. Виникали сумніви, чи справді я та людина, яку потребує Церква. Але я йшов відразу на молитву, або на розмову з духовним провідником. І отримував в серці підтвердження від Бога, який говорив: «Довіряй мені! Довіряй Церкві! Якщо Церква тебе кличе і ти відчуваєш у серці, що це Я до тебе промовляю - довіряй. Бо ти не на собі будеш будувати служіння, а на своїх стосунках зі Мною». 

Перед самим входом в Нунціатуру був момент, що на мене нахлинула тривога. Я приїхав раніше, ходив, молився розарій і мені з'явився один образ, моє серце стривожилося, тоді я почав молитися. І Господь мені нагадав момент вибору пророка Давида, коли його намастили на царя. І в цьому біблійному сюжеті є момент, де Господь говорить: «Намащуй цього, бо не по зовнішньому виду, а по серцю Я вибираю». Цей спогад посіяв в мені мир і спокій. 

Останній час я переживаю тісні інтимні стосунки з Богом. Отримую дуже багато сили, радості, миру. Коли я сказав "так" на пропозицію Церкви, я пережив це як пропозицію Ісуса. Цей період перед оголошенням номінації я переживав таємничу близкість з Ісусом, як наречений з нареченою, які оголосили один одному про це, але поки світ ще не знає. Це дуже цікавий момент. Єпископ отримує перстень, який символізує Ісуса, що заручився з Церквою. Єпископ є видимим знаком Христа, який віддає власне життя за свою наречену", - розповідає єпископ-номінант Микола Лучок.