Посвячення Богородиці. День 19: Брак любові

Через повну самопожертву ми вчимося любити ближнього

Що нас додатково спонукає вшановувати Марію своєю повною самопосвятою, то це велика користь, яку матиме із цього наш ближній, бо у цій формі вшанування людина

найкращим чином вчиться любові до ближнього. Позаяк через руки Марії ми даруємо найдорожче, що в нас є, а саме покутну і заступницьку цінність всіх наших добрих справ. Не будемо виключати жодної найменшої доброї думки чи найменшого страждання. Всі ті покутні цінності, які ми вже здобули чи ще здобудемо до смерті, віддамо Божій Матері, щоби Вона використала їх для навернення грішників чи звільнення бідних душ з чистилища.

Хіба це не досконала любов до ближнього? Хіба не сказано бути справжнім учнем Христа, якого пізнають по любові до ближнього? Хіба не сказано без страху самолюбування навертати грішників і звільняти з чистилища бідні душі, не роблячи при цьому нічого додаткового крім виконання обов’язків свого стану?

Щоби правильно оцінити значення такої мотивації, треба усвідомити, чого варте навернення грішника чи звільнення душі із чистилища. Це — вчинок неоціненної вартості, більший, ніж створення неба і землі, бо цим самим душі дарують посідання Бога. І якщо своєю посвятою ти звільнив із чистилища за все життя одну-єдину душу чи навернув одного-єдиного грішника, того буде достатньо, щоб будь-яку справді добросердну людину спонукати до повної самопосвяти.

А коли наші добрі справи пройдуть крізь руки Марії, вони збагатяться чистотою, а отже, заслугами, що мають покутну і заступницьку цінність. Через це вони значно дієвіше будуть пом’якшувати біль чистилища і дадуть для навернення грішника більше, ніж коли б вони не проходили через дівочі щедрі Маріїні руки. Те невелике, що ми даруємо через Божу Матір без свавілля, із цілковито безкорисливої любові до ближнього, в дійсності набуває великої сили відвертати Божий гнів і прихиляти Його милосердя. І можливо, при смерті людини, яка справді вірно чинила таку пожертву, виявиться, що вона цим самим звільнила із чистилища багато душ і навернула багато грішників, хоча всього-на-всього виконувала звичайні обов’язки свого стану. Яка ж це буде радість для неї на суді! Яка слава у вічності!