Посвячення Богородиці. День 7: Людський натовп

Нести кожен хрест – Вид Божий

Погляньте на вид Бога, який, як великий владика, з висоти своєї вежі з виразом задоволення і визнання за їхню мужність спостерігає за своїми солдатами, як вони кидаються в бій. Що бачить Бог у світі? Може, царів чи владик на їхніх тронах? На них Він часто дивиться зі зневагою. Чи, може, Він бачить великі національні перемоги, або дивиться на дорогоцінні камені, на речі, які в людських очах є цінними? «Бо те, що серед людей високе, — огидне перед Богом» (Лк 16,15). Тож що тішить Бога і про що Він чекає новин як від ангелів, так і від демонів? Дивись, про чоловіка, котрий заради Божої справи бореться зі своєю долею, зі світом, з пеклом і самим собою. Про того чоловіка, котрий радісно несе свій власний хрест.

«Сказав же Господь: Чи ж ти звернув увагу на Мого раба Йова? Адже немає з усіх, що на землі, такого незлобливого, як він...» (Йов 2,3), який страждає через любов до Мене?.

Божа рука

Погляньте на руку Могутнього. Вона допускає всякі природні лиха, які вражають нас від малого до великого. Та сама рука, яка розбила стотисячне військо і повалила на землю (2 Цар 19:35), то вона допускає, щоби листок впав із дерева, а волосина — із вашої голови. Та рука, що так сильно вдарила Йова, зараз так м’яко лікує вас маленькими неприємностями, які вам посилає. Це та сама рука Божа, яка розділяє день і ніч, сонце і темряву, добро і зло, і яка без жодної злоби допускає, щоби вас гнітив грішний вчинок. 

Якщо з тобою трапиться, як з царем Давидом (2 Сам 16, 5–14), коли побачиш навпроти себе такого собі Семеї, який кидає в тебе прокляття і камені, то подумай: «Я не буду мститися. Нехай собі буде, бо так робити велів йому Господь. Я знаю, що заслужив всякі прокльони і Господь справедливо карає мене. Стримайся, моя руко, змовчи, мій язиче, не борися, не бий у відповідь і не кажи ні слова». 

Той чоловік чи та жінка, які мене ображають чи зневажають, є посланцями Божого милосердя, яке по-дружньому карає мене. Не буду перешкоджати Його справедливості, беручи собі право мститися, і не знеціню милосердя, чинячи спротив лагідному бичуванню, бо інакше я ризикую бути відданим суворому правосуддю у вічності.

Будьте уважні! Одною безмежно могутньою й уважною рукою Бог захищає вас, тим часом іншою – б’є. Одною рукою Він карає, а іншою приводить до тями, підводить і випростовує, і Його долоні огортають вас з силою та ніжністю від початку до кінця вашого існування. З ніжністю (Мудр 8, 1), бо вона не допускає для вас випробувань і смутку понад ваші можливості; з силою, бо вона забезпечує вам дієву благодать, яка відповідає силі і тривалості спокуси чи смутку. Із силою також тому, що Він стає для вас «безпечним притулком з огляду на прірву, яка відкривається перед вами; супроводом у дорозі, в якій ви можете заблукати; тінню в палючу спеку; захистом від пронизливого дощу і крижаного холоду; спочинком у виснаженні; порятунком у нещасті; опорою на крутій стежці і гаванню в шторм, який може вас розтрощити і перевернути догори дном» (рим. бревіарій, подорожня молитва).