«Праця має давати можливість віднайти себе і своє добро...» – Віталій Храбатин

Соціальна доктрина Церкви - це буття християнина в щоденному житті. Павло VI в своїх енцикліках Lumen Gentium, Gaudium et Spes викриває головні проблеми які на той час стояли перед Церквою: збагачення, суспільна непевність і брак співмірності між сільським господарством і промисловістю, дисбаланс між країнами в економічному плані. Папа пропонує розвиток спільнот в дусі солідарності і милосердя. І саме тому папа підсумовує документ словами, що розвиток це є мир. Сам Павло VI вперше починає подорожувати, відвідує Індію і Святу Землю. В Апостольському листі під назвою «80 рік надходить» попереджає про світову кризу, що постала від глобалізації і вперше папа запрошує до творення нової цивілізації… Іван Павло І, далі Іван Павло ІІ в якого аж три енцикліки зачіпають Соціальну Доктрину Церкви, постійно пригадує, що християнство це відкрите життя з Богом, що це несення Христа скрізь де його бракує. "Не бійтеся Христу відкрити двері, впустити в політику і в усі сфери", ці ідеї підготовлені Іван6ом Павлом ІІ, потім в своїй першій промові виголосить Бенедикт XVI. Загалом Іван Павло ІІ показує новий гуманізм і новий погляд на людину (Redemptor Hominis )… В світлі цих соціальних енциклік Церква є Євангельською, Церква є в кожному житті, є пророчою, критично оцінює - бо пропонує свою модель соціального життя. І головним у всьому цьому є добро людської особи, тому Церква сьогодні в діалозі з політичним, економічним і культурним середовищем.