Пресвяте Серце Ісуса - брама до Царства Небесного

Ушанування Серця Ісуса виводиться з ушанування святої Рани в Його боці. З плином часу побожність до П’яти Святих Ран розвинулася окремо, а культ Пресвятого Серця став розростатися завдяки його містичному пізнанню. Свята Матильда (Мехтильда, 1241-1298) входила до самого Серця Ісуса на Його запрошення і спочивала там. Господь дав їй своє Серце як знак укладеного з нею союзу. Ці видіння, а також містика св.Гертруди Великої (1250-1303) стали відомі й важливі у Церкві. Серце Ісуса стало сприйматися як джерело любові Бога до людей. Ідея нібито проста, але йдеться про її теологічне, а не поетичне розуміння. Більшість людей, також і віруючих, зупиняються на поетичному рівні цього образу – серце як джерело любові, й захоплюються «солодкістю Бога», замість того щоб заглибитися в богослов’я Серця. Щонайменше можна тут нагадати, що дослідження євхаристійного чуда в Ланчано показали: перемінена у Тіло гостія є зрізом серцевого м’яза людини. Так само як Бог є любов, але Він не є емоційним піднесенням, – так і Серце Ісуса є джерелом любові Бога до людини, але не приводом прикрасити його квіточками.

Літургійне вшанування Серця Господнього розпочинається у XVII столітті у Франції, коли о.Жан Ед (Eudes) уперше відслужив св.Месу в цій інтенції в Парижі. А св.Маргариті Марії Алакок Ісус являвся кілька разів, закликаючи до вшанування Його Серця, яке так полюбило людей, а взамін дістає невдячність. Востаннє Він явився у свято Божого Тіла 1675 року й повелів добиватися встановлення окремого свята на честь Його Пресвятого Серця. Господь сам вказав, що хоче свята у п’ятницю після октави Божого Тіла. Тим, хто вшановуватиме Його Серце, Він обіцяв необхідні кожному в його стані благодаті, мир у сім’ях, потіху в сумну годину, своє благословення у справах, швидкий духовний розвиток, а крім того – обіцяв, що не помруть у безблагодатному стані й без Таїнств ті, хто дев’ять місяців поспіль ушановуватиме Його Серце по перших п’ятницях місяця.

Справа об’явлень св.Маргариті Марії була досліджена Апостольським Престолом вельми суворо, але зрештою свято було затверджене, а саму монахиню винесли до слави вівтаря (канонізована 1920 року).

Існують різні практики вшановування Серця Господнього. Щороку Церква святкує урочистість; весь червень присвячений цьому Серцю (наш загальний спадок від молитовної практики Папи Лева ХІІІ); поширені серед вірних зображення Серця Ісуса – образочки, медальйони, ікони, статуї; вшанування Святої Години походить із натхнень св.Маргарити Марії Алакок; дев’ять перших п’ятниць сповідей і Причастя порадив проходити сам Ісус; літанії до Пресвятого Серця; акт присвячення (себе, сім’ї, країни) Серцю Ісусовому; різні червневі молебні з поклонінням Пресвятим Дарам та побожними співами. Все це – скарбниця, яка відчинена для нас усіх прямо зараз.

Папа Лев ХІІІ віддав 31 грудня 1899 року Пресвятому Серцю Ісуса під опіку всю Церкву та людський рід.

Джерело: CREDO