Промова Державного Секретаря Ватикану кардинала П'єтра Пароліна до Ради Церков та релігійних організацій Запоріжжя

 Саме тут, зовсім недалеко звідси, відбулися та, на жаль, продовжують відбуватися збройні сутички, що приводять до відчаю все населення. Навіть там, де, здається, панує відносна тиша, — земля, вкрита мінами, становить собою постійну загрозу для життя багатьох людей, передусім дітей. Уже чимало хто скалічився, та навіть утратив життя через ці знаряддя смерті, що певним чином представляють війну, яка не припиняється: війну підступну, часто замасковану, майже невидиму ззовні — і саме тому несправедливо забуту, також світовими засобами масової інформації, але яка є постійною загрозою для життя, безперервною дестабілізацією миротворчого процесу, джерелом незаконних доходів для небагатьох. Як міна, війна залишається завжди замаскованою та завжди потенційно вибуховою. Ми добре знаємо, що ця війна — це набагато більше, ніж якийсь затягнутий конфлікт: це постійна небезпека, знак протистояння цивілізацій, історій та народів, що виходить далеко поза кордони України, що може мати серйозні наслідки для рівноваги, яка й так уже постійно порушується в багатьох частинах світу. Ця «війна по частинах», як її називає Папа Франциск, показує тут, що не можна жартувати з провокаціями, тому що вистачить дрібнички, аби вони вибухнули широкомасштабними та згубними конфліктами. На жаль, страждання цієї землі, на якій ми сьогодні перебуваємо, становлять драматичне попередження щодо того, що може статися, коли спровокувати погіршення ситуації. Я прибув, аби символічно зустрітися з усіма жертвами цього насильства, переказати всю любов, близькість та прагнення солідарності Папи й усієї Католицької Церкви. Страждання, яке ви переживаєте, хоча й стосується безпосередньо вашої землі, звертається до совісті усіх людей, а також цілої міжнародної спільноти, щоб було докладено усіх зусиль заради припинення драми в Україні. Як уже було проголошено на міжнародному рівні, «Святий Престол має намір знову ствердити нагальну необхідність дотримуватися міжнародної законності щодо території та кордонів України як ключового елементу для забезпечення стабільності, і на рівні національному, і на регіональному, та для відновлення права й порядку, що базуються на повній повазі до фундаментальних прав людини» (виступ Постійного спостерігача Святого Престолу при Організації Об’єднаних Націй та інших Міжнародних організацій у Женеві під час 28 сесії Ради про Права людини щодо України, 26 березня 2015 р.). Цей жест, що його я роблю як посланець Папи Франциска, має виразити зобов’язання Святого Престолу й католиків, а також, я в цьому переконаний, і багатьох інших віруючих та людей доброї волі: перед лицем наявного протистояння ми передусім маємо обов’язок молитися про мир, а потім діяти, саме в ім’я Бога, аби бути близькими до тих, кого насильство позбавило елементарних речей, часто сіючи смерть, тяжко порушуючи психологічну та афективну рівновагу й ставлячи під загрозу нормальний поступ щоденного життя, починаючи з можливості гідно утримувати власні сім’ї. Ісус Христос, наш Господь, у своєму Євангелії був чітким: коли хтось голодний, спраглий, чужоземець, нагий, хворий, ув’язнений, то сам Христос страждає в ньому. І коли ми стаємо близькими до того, хто страждає, то допомагаємо самому Христу, навіть тоді, коли не усвідомлюємо цього (пор. Мт 25, 31-46).Тому Святіший Отець Франциск забажав закликати католицькі спільноти Європи долучитися до нього в конкретному та сильному жесті солідарності, присвячуючи спеціальну збірку в усіх храмах Європи в неділю, яка в Римо-Католицькій Церкві має назву неділі Божого Милосердя. Ця збірка була проведена та, звісно, отримала загальну солідарну підтримку. Бо Європа - це найближчий та найбільш залучений горизонт до подій в Україні. Вже Папа святий Йоан Павло ІІ, під час свого апостольського паломництва до цієї землі, саме 15 років тому, промовив слова, які сьогодні звучать як пророчі: «Моє побажання таке, щоб Україна змогла долучитися, у повному значенні, до Європи, яка охопила би весь континент від Атлантичного океану до Уралу» (Прощальна промова на львівському летовищі). Саме ця Європа повинна почуватися відповідальною за долю цього геополітичного регіону, який її безпосередньо стосується, і робити це зі щедрістю й далекоглядністю, беручи до уваги не лише економічні чи стратегічні інтереси. І саме ця конкретна допомога католиків цієї Європи, яку я сьогодні символічно передаю вам, дорогі брати й сестри українці, є запевненням, що Церква не припинить просити всю Європу робити так само, в той спосіб, як кожному, інституції чи особисто, належить. Але ми, християни, повинні розпочати одразу з конкретної солідарності. Папська допомога, як особиста ініціатива Святішого Отця Франциска та починаючи з його безпосереднього фінансового вкладу, буде розподілена за посередництвом Комітету, очолюваного Його Преосвященством Яном Собіло, єпископом-помічником Харківсько-Запорізької дієцезії, якому я дякую за те, що він прийняв це непросте й делікатне призначення в характерному для нього дусі смирення й великодушності. Святий Престол зберігає за собою відповідальність за всю акцію та нагляд над нею. Кошти призначаються виключно для жертв насильства у східній частині України: переселенцям, що залишили власні домівки та шукають притулку на решті території Держави, жителям так званої «сірої зони» поблизу лінії зіткнень, населенню, яке залишається на неконтрольованій Україною території, передусім дітям, літнім людям та неповним сім’ям із маленькими дітьми, особам, що втратили домівку, жертвам травм, фізичних та психологічних, отриманих під час військових дій, а також тим, хто зазнав тортур та інших форм катувань. Уже офіційно загиблими вважаються майже десять тисяч осіб, не рахуючи зниклих безвісти та викрадених чи утримуваних без суду, до яких треба додати велику кількість поранених. Це допомагає побачити драматичні масштаби цього конфлікту.У призначенні гуманітарної допомоги не буде поділу на підставі світогляду або ж релігійної, етнічної чи мовної приналежності. Єдина умова — це те, що йдеться про людей, які перебувають у ситуації реальної потреби. Бо для Церкви всі є синами, на рівних правах, синами Отця, що на небесах. Розпочнемо з найнеобхіднішої допомоги: їжа, ліки, дах над головою. Інформування щодо потреб відбуватиметься в контексті міжрелігійних організацій різних регіонів, подібно до того, де ми зараз перебуваємо. Кожен сигнал, особливо з боку релігійних організацій, вітається — та, більш того, ми закликаємо вас до активної співпраці. Можна буде використовувати деякі вже наявні структури благодійних організацій Католицької Церкви, також гуманітарні організації різного напрямку та походження, упевнившись перед цим у їхній прозорості та добрих намірах. Із цього чітко видно, що в цій акції немає жодного наміру прозелітизму; більш того, Папа сподівається, що у цьому жесті милосердя, який бажає вчинити Католицька Церква, візьме участь якнайбільша кількість людей, особливо серед віруючих. Ми дуже раді співпрацювати з волонтерами, серйозно мотивованими в несенні допомоги населенню, яке страждає, а також сподіваємося, що зможемо посприяти розвиткові цього прекрасного знаряддя солідарності, що виражає безкорисливість і щедрість, із якою Бог любить людей. Прошу всіх, хто обіймає державні посади, в ім’я Бога, всіма можливими способами сприяти доправленню та поширенню гуманітарної допомоги, усунути перешкоди, які чинять ще обтяжливішою нужду жертв насильства, гарантувати належні їм права та уникати будь-яких форм дискримінації чи обмежень міжнародних гуманітарних прав і підписаних зобов’язань. Дорогі зібрані тут брати та сестри, висловлюю вам мою вдячність за все те, що ви зробите, щоб активно супроводжувати діяльність Комітету вашими порадами, вашими вказівками і вашою підтримкою. Нехай Милосердний Бог уділить нам благодаті, щоб, дивлячись на убогих та стражденних — тобто, як було сказано, на Тіло Христа, — ми могли відірвати погляд від того, що нас розділяє, аби підтримувати те милосердя, якого сьогодні так потребує Україна.