"Різниця не заперечує єдність", - о.Міхал Бранкевич про Церкву Вселенську

Католицька Церква (з грец. «вселенська») послана до всього людства. Через Тіло Христове Церква отримує повноту засобів для спасіння. Католицька Церква не має виключень за культурою чи походженням. Усі люди покликані стати частиною Божого народу, який поширюється на весь світ і через усі віки, щоб сповнився задум Бога Отця, який на початку створив єдину людську природу і постановив наприкінці зібрати в одне всіх синів, що були розпорошені. Це є ознакою Вселенської Церкви.

Католицька Церква прямує до єдності в Дусі. Навчання Ісуса Христа нікого не виключає. Приймаючи Його, людина може пізнати, що є улюбленою у світі. Ісус помер за кожну людину, яка була, є і буде. Церква складається з багатьох партикулярних церков. Владу в помісній Церкві має єпископ, якого призначає єпископ Риму. Він відповідає за «вселенськість» Церкви і її єдність. За вченням святого апостола Петра визначається, хто має бути Папою.

Про розкол Церкви Іван Павло II говорив як про «дві легені», що ведуть до однієї голови. Католицька — «вселенська» — Церква у своєму покликанні і місії показує неподільність. Сьогодні існують різні обряди, але важливою є літургійна єдність. Ті, хто вірить у Христа і прийняв Таїнство Хрещення, перебувають у певному, хоча й недосконалому, єднанні. Між Католицькою і Православною Церквами є багато підстав для поєднання. Другий Ватиканський Собор проголосив екуменічне спрямування Церкви, що означає пошук єдності.

«Завдання Католицької Вселенської Церкви сьогодні полягає у віднайденні доріг поєднання, пробачення та осмислення історії після ран розколу Церкви», — наголошує о. Міхал.